Карл Генрі Стівенс

Вивчаючи смирення Ісуса Христа, можна легко побачити, чому Він ніколи не грішив. Він не прагнув слави, і все Своє людське існування Він черпав із життя Отця.

Якби ми відмовлялись шукати власної слави, живучи отриманим життям, навіть як грішники, спасенні по благодаті, ми зменшили б гріховну поведінку до мінімуму. Господь Ісус Христос, Який прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити (Мт.2027-28), чудово навчав цього принципу: "Хто найбільший між вами, нехай буде, як менший (слуга)" (Лк.2226). Багато християн проходять через приголомшливі випробування в житті і не отримують вивищення, оскільки в певних ділянках вони підносять себе вище Божої волі. Знову ж таки, в Євангеліє від Івана 1424 Ісус сказав, що слова, які Він говорив, були не Його, а Його Отця. Господь Ісус Христос - досконала Боголюдина, Творець Всесвіту - лише говорив, як почув від Отця. Зростаючи в покірності через благодать і в смиренні через любов, ми будемо процвітати в благодаті та пізнанні Ісуса Христа до тої міри, що не будемо шукати нічого для себе. Не буде марнославства, самослави, вимагання. Натомість ми просто насолоджуємось привілеєм бути слугою.