Пастор Карл Генрі Стівенс
До чого призводить це справжнє Біблійне християнство? Оскільки ми наслідуємо приклад Христа, щоб ходити Його слідами (1Пт.0221), ми можемо назбирати деякі факти з Його власного життя.
Спочатку Він покинув усе, чим були небеса у їх славі та пишноті. Потім Він зробив цей крок у час, і покинувши все, що було на небі, Він покинув усе, що могло доповнити Його земним шляхом або дати Йому будь-який тип природного комфорту. Він вирішив бути вихованим як хлопчик у найменш приємному місці.
Через переконання у Своєму житті, Він зіткнувся з неприйняттям тих, хто в земному плані був природно близьким до Нього. На кожному шляху у Своєму житті Він зазнав втрати усього. Його не зрозуміли, відкинули, ненавиділи і навіть відвернулись ті, хто бачив Його чудеса. Може, Він і нагодував 5000 людей та зцілив багатьох хворих, але скільки пішли за Ним до хреста? Навіть Його власні учні покинули Його і втекли на Голгофі. Але найбільшою втратою для Господа Ісуса було те, що Він упустив спілкування з Богом Отцем, оскільки Йому довелося покинути Сина на Голгофі, коли Він став гріхом за нас. Покинення залишило Ісуса самого на хресті в остаточність тієї миті.
Хіба не в цьому вся річ? Якщо Ісус покинув усе, тоді Бог Отець мусив покинути Ісуса Христа. Чи це тепер не послання: "Слідуй, залиш і покинь?" Ніколи не буде плодів, якщо зерно пшеничне не впаде в землю і не помре (Ів.1224).