На сторінках всього Старого Заповіту ми помічаємо, що кожен завжди пожинає те, що посіяв (Йов0408; Пр.2208; Гал.0607). "Блаженні ви, сівачі понад всякими водами" (Іс.3220). Це один з найважливіших принципів у Писанні.
Легко перестати сіяти дорогоцінне насіння Христового життя. Зазвичай сіяння - це перше, що відходить, коли наш графік зайнятий. Тож багато хто пропускає благословіння, які приходять від сіяння понад всякими водами.
Павло доручив Тимофію "допоминатися вчасно-невчасно" (2Тим.0402) і виконувати роботу благовісника (2Тим.0405). Бути виконавцем, а не лише слухачем, досить складно. Коли ми присвятимо своє життя сіянню, більшість наших проблем зникнуть. Ми можемо сіяти в молитві за неспасенних на нашій роботі добрим словом та чуйністю до ведення Святим Духом. Ми можемо поставити собі за мету регулярно мати час, коли ми ділимося Христом із загубленими.
Коли ми робимо ці речі, Бог обіцяє нам особливу красу. "Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра" (Рим.1015). Нарешті, ми починаємо пожинати вічні дивіденди у всьому, що робимо, "Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!" (2Кор.0906). Давайте будемо такими, хто сіє в кожній ситуації.