В Посланні до Филип'ян 0308 ми бачимо, що Павло вважав усе "за сміття", якщо це заважало Божому поклику у його житті. Він вирішив залишити позаду речі вчорашнього дня. Якби християни могли мати таке ставлення!
Минуле - чудовий інструмент, яким сатана впливає на сьогодення. Люди часто розповідають про негативні події зі свого минулого життя і без потреби роздумують про них. Вони дозволяють цим переживанням панувати над їх розумом, і в результаті вони живуть у занепокоєнні та суб’єктивності.
В Посланні до Филип'ян 0313 Павло забуває "те, що позаду". З таким мисленням ми можемо продовжувати, "спішачи", просуваючись вперед, щоб схопити те, що Бог приготував для нас. Саме те, ким ми стаємо у Христі, розворушує нас, і ми стаємо зосередженими.
Має значення те, куди ми йдемо. Отже, ми женемось "до мети за нагородою". Ми наздоганяємо її, постійно переслідуючи її. Яка нагорода? Це "високий поклик Божий в Христі Ісусі". Через процес продовження руху вперед у Божому Царстві ми пересвідчуємо Божий поклик.