"Коли переповняться хмари дощем, то виллють на землю його." (Еккл.1103)
Чому ж тоді ми боїмося хмар, що нині затемнюють наше небо? Так, на певний час вони приховують сонце, але сонце не згасло; незабаром воно знову засяє. Тим часом ті чорні хмари сповнені дощу; і що чорніші вони, то більше шансів, що принесуть рясні зливи. Як може бути дощ без хмар?
Наші труднощі завжди приносили нам благословення — і завжди приноситимуть. Вони є темними колісницями світлої благодаті. Ці хмари невдовзі виллються дощем, і кожна ніжна травинка ще більше зрадіє цій зливі. Наш Бог може промочити нас скорботою, але не потопить гнівом; навпаки — Він освіжить нас милістю. Любовні листи нашого Господа часто приходять до нас у конвертах із чорними облямівками. Його вози гуркочуть, але вони навантажені добром. Його жезл розквітає солодкими квітами й поживними плодами. Тож не тривожмося через хмари, а співаймо, бо травневі квіти приходять до нас через квітневі хмари й дощі.
О Господи, хмари — це порох Твоїх ніг! Який же Ти близький у хмарний і темний день! Любов бачить Тебе — і радіє. Віра бачить, як хмари виливаються дощем і як від того малі пагорби радіють довкола.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен