СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Зроблю його сильним (Я піднесу його високо), бо знає ім’я Моє він." (Пс.9114)

Чи говорить Господь це мені? Так, якщо я пізнав Його ім’я. Благословенний Господь, я не чужий для Нього. Я випробував Його, перевірив, пізнав, і тому довіряю Йому. Я знаю Його ім’я як Бога, Який ненавидить гріх, бо Його Дух переконав мене, що Він ніколи не буде поблажливим до зла. Але я також знаю Його як Бога, Який прощає гріх у Христі Ісусі, бо Він простив мені всі провини. Його ім’я — Вірність, і я знаю це, бо Він ніколи не залишав мене, хоч би як множилися мої труднощі.

Це знання є даром благодаті, і Господь робить його підставою для ще одного дару благодаті — піднести мене на висоту. Це благодать на благодать. Зауважмо: коли ми самі піднімаємося на висоту, це становище може бути небезпечним; але коли Господь підносить нас туди, воно є безпечним. Він може піднести нас до великої корисності, до глибокого духовного досвіду, до успіху в служінні, до провідництва серед працівників, до батьківського місця серед малих дітей Божих. А якщо не так, то Він може піднести нас на висоту через близьке спілкування з Ним, ясне духовне бачення, святу перемогу та благодатне передчуття вічної слави. Коли Бог підносить нас, сам сатана не може скинути нас додолу. О, нехай це буде нашим випадком протягом усього цього дня!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх." (Єз.3411)

Це Він чинить спочатку, коли Його обрані подібні до блукаючих овець, що не знають ні Пастиря, ні кошари. Як дивовижно Господь знаходить Своїх вибраних! Ісус великий як Пастир, що шукає, а також як Пастир, що спасає. Хоч багато з тих, кого Отець дав Йому, підійшли майже до самих воріт пекла, Господь, досліджуючи й розшукуючи, знаходить їх і наближається до них у благодаті. Він знайшов нас — тож маймо добру надію і щодо тих, кого ми носимо в серці в молитві, бо Він знайде й їх.

Господь повторює цей процес щоразу, коли хтось із Його отари відходить від пасовиськ правди й святості. Вони можуть впасти у тяжку оману, глибокий гріх і закам’янілість серця; але Господь, Який став поручителем за них перед Своїм Отцем, не дозволить жодному з них загинути. Провидінням і благодаттю Він переслідує їх у чужих краях, у оселях убогості, в схованках невідомості, у глибинах відчаю; Він не втратить жодного з усіх, кого Отець дав Йому. Для Ісуса справа честі — знайти і спасти всю отару, без жодного винятку. Яка це обітниця, за яку можна благати, якщо цієї миті я змушений вигукнути: "Я заблукав, мов загублена вівця"!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею." (Пр.1607)

Я повинен бачити, що мої шляхи приємні Господу. Навіть тоді я матиму ворогів; і, можливо, тим вірогідніше, адже я прагну чинити те, що є правильним. Але яка це обітниця! Господь зробить так, що гнів людини прославлятиме Його, і стримає його так, що він не буде мене турбувати.

Він може змусити ворога відмовитися від наміру зашкодити мені, навіть якщо той цього прагне. Так Він учинив із Лаваном, який переслідував Якова, але не наважився його торкнутися. Або Він може вгамувати гнів ворога і зробити його дружнім, як сталося з Ісавом, який зустрів Якова по-братньому, хоча Яків боявся, що той уразить його та його родину мечем. Господь також може навернути лютого противника в брата у Христі й співпрацівника, як це сталося із Савлом із Тарсу. О, нехай Він зробить це в кожному випадку, коли з’являється дух переслідування!

Щаслива та людина, чиї вороги стають для неї такими, якими були леви для Даниїла в ямі — тихими й мирними супутниками! Коли я зустріну смерть, яку називають останнім ворогом, молюся, щоб бути в мирі. Нехай лише моєю головною турботою буде догоджати Господу в усьому. О, заради віри і святості, бо вони приємні Всевишньому!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен