СЛУЖІННЯ СЛОВУ

Одне із двох служінь Церкви /Дії0604

87/365 ВЕДИ ВПЕРЕД

87/365 ВЕДИ ВПЕРЕД

"І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом." (Втор.2813)

Якщо ми слухаємося Господа, Він зробить так, що навіть наші противники побачать, що Його благословіння перебуває на нас. Хоч це й обітниця закону, вона залишається дійсною для Божого народу; адже Ісус зняв прокляття, але утвердив благословіння.

Святі покликані бути провідниками серед людей через святий вплив: вони не повинні бути "хвостом", який тягнуть туди й сюди інші. Ми не маємо піддаватися духові віку, а змушувати вік віддавати шану Христу. Якщо Господь з нами, ми не будемо лише просити терпимості до релігії, але ми прагнутимемо, щоб вона посіла престол суспільства. Хіба Господь Ісус не зробив Своїх людей священниками? Отже, вони повинні навчати, а не вчитися від філософій невіруючих. Чи ж не зроблені ми в Христі царями, щоб царювати на землі? Як тоді ми можемо бути рабами звичаїв чи залежними від людської думки?

Чи зайняв ти, дорогий друже, своє справжнє місце для Ісуса? Надто багато хто мовчить через невпевненість, якщо не через страх. Чи маємо дозволити, щоб ім’я Господа Ісуса залишалося в тіні? Чи повинна наша релігія тягнутися позаду, мов хвіст? Чи ж не має вона радше вести вперед і бути керівною силою — і для нас самих, і для інших?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

90/365 САМОВЛАДАННЯ

90/365 САМОВЛАДАННЯ

"Не будеш боятися наглого страху, ні бурі безбожних, як прийде, бо твоєю надією буде Господь, і Він пильнуватиме ногу твою, щоб вона не зловилась у пастку!" (Пр.0325-26)

Коли Бог чинить суди, Він не хоче, щоб Його люди були стривожені. Він виходить не для того, щоб шкодити, а щоб захищати праведних.

Він бажає, щоб вони виявляли мужність. Ми, які насолоджуємось Божою присутністю, повинні показувати самовладання. Оскільки Сам Господь може прийти раптово, ми не повинні дивуватися нічому несподіваному. Спокій серед бурі й шуму раптових лих — це дорогоцінний дар Божої любові.

Господь хоче, щоб Його вибрані мали розрізнення, щоб вони могли побачити, що загибель нечестивих — це не справжнє лихо для всесвіту. Сам гріх є злом; а покарання, що слідує за ним, є ніби сіллю, яка зберігає суспільство від розкладання. Ми повинні значно більше жахатися гріха, який заслуговує пекла, ніж самого пекла, яке є наслідком гріха.

Так само Божі люди мають виявляти великий спокій духу. Сатана і його зміїне потомство сповнені підступності; але ті, хто ходить з Богом, не будуть впіймані в їхні хитрі тенета. Іди вперед, віруючий в Ісуса, і нехай Господь буде твоєю надією.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

91/365 ЦАРСЬКА ДОРОГА

91/365 ЦАРСЬКА ДОРОГА

"Не заблудить також нерозумний, як буде тією дорогою йти." (Iс.3508)

Шлях святості настільки прямий і ясний, що навіть найпростіші люди не зіб’ються з нього, якщо постійно ним ітимуть. Світські мудреці мають багато хитромудрих поворотів, але все ж роблять жахливі помилки і зазвичай не досягають своєї мети. Світська політика це короткозора й ненадійна річ, і коли люди обирають її за свій шлях, вона веде їх через темні гори. Благодатні ж люди не знають нічого кращого, ніж чинити так, як велить Господь; і це тримає їх на царській дорозі під Його царським захистом.

Нехай читач ніколи навіть на мить не намагається виплутатися з труднощів через неправду чи сумнівний вчинок; але нехай тримається середини великої дороги правди й чесноти, і він буде триматися найкращого можливого курсу. У нашому житті ми ніколи не повинні ходити обхідними шляхами чи вдаватися до хитрування. Будь справедливим і не бійся. Іди за Ісусом і не зважай на жодні злі наслідки. Навіть якби найгіршого лиха можна було уникнути неправдою, ми, намагаючись це зробити, впали б у ще більше зло. Божий шлях мусить бути найкращим шляхом. Іди ним, навіть якщо люди вважають тебе нерозумним, і ти справді будеш мудрим.

Господи, веди Своїх слуг рівною дорогою через їхніх ворогів.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

109/365 ДОСВІДЧЕНИЙ ШУКАЧ

109/365 ДОСВІДЧЕНИЙ ШУКАЧ

"Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх." (Єз.3411)

Це Він чинить спочатку, коли Його обрані подібні до блукаючих овець, що не знають ні Пастиря, ні кошари. Як дивовижно Господь знаходить Своїх вибраних! Ісус великий як Пастир, що шукає, а також як Пастир, що спасає. Хоч багато з тих, кого Отець дав Йому, підійшли майже до самих воріт пекла, Господь, досліджуючи й розшукуючи, знаходить їх і наближається до них у благодаті. Він знайшов нас — тож маймо добру надію і щодо тих, кого ми носимо в серці в молитві, бо Він знайде й їх.

Господь повторює цей процес щоразу, коли хтось із Його отари відходить від пасовиськ правди й святості. Вони можуть впасти у тяжку оману, глибокий гріх і закам’янілість серця; але Господь, Який став поручителем за них перед Своїм Отцем, не дозволить жодному з них загинути. Провидінням і благодаттю Він переслідує їх у чужих краях, у оселях убогості, в схованках невідомості, у глибинах відчаю; Він не втратить жодного з усіх, кого Отець дав Йому. Для Ісуса справа честі — знайти і спасти всю отару, без жодного винятку. Яка це обітниця, за яку можна благати, якщо цієї миті я змушений вигукнути: "Я заблукав, мов загублена вівця"!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен