СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Молитва невинних Його уподоба." (Пр.1508)

Це майже як обітниця, бо проголошує теперішній факт, який залишатиметься незмінним у всі віки. Бог має велике задоволення в молитвах праведних людей; Він навіть називає їх Своєю уподобою. Нашою першою турботою має бути праведність, невинність. Не схиляючись ні в той, ні в інший бік, залишаймося прямими: не викривленими хитрістю і не зламаними, піддаючись злу, будьте праведними у суворій цілісності та прямоті. Якщо ж ми почнемо хитрувати й ухилятися, то залишимося покладатися лише на себе. Якщо підемо кривими шляхами, то виявимо, що не можемо молитися, а якщо й робитимемо вигляд, що це робимо, то наші молитви будуть закриті для небес.

Чи йдемо ми прямою дорогою, виконуючи відкриту волю Господа? Тоді молімося багато і з вірою. Якщо наша молитва є Божою уподобою, не обмежуймо Його в тому, що приносить Йому задоволення. Він не звертає уваги на граматику, метафізику чи риторику молитви — у всьому цьому люди можуть зневажати її. Але Він, як Отець, радіє лепету Своїх дітей, заїканню Своїх новонароджених синів і дочок. Чи не повинні й ми насолоджуватися молитвою, якщо Господь тішиться нею? Ходімо до престолу знову й знову. Господь дає нам достатньо причин для молитви, і ми повинні дякувати Йому за це.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають." (Iс.4216)

Подумай про те, що безмежно славний Яхве стає Провідником для сліпих! Яку ж безмежну поблажливість це означає! Сліпа людина не може знайти дороги, якої не знає. Навіть коли вона знає шлях, їй важко ним іти; а дорога, якої вона не знає, зовсім недосяжна для її невпевнених кроків. Так і ми за своєю природою сліпі щодо дороги спасіння, але Господь веде нас нею, приводить до Себе, а потім відкриває наші очі. Щодо майбутнього, ми всі сліпі й не можемо побачити навіть години наперед; але Господь Ісус проведе нас аж до кінця нашої мандрівки. Благословенне Його ім’я!

Ми не можемо навіть здогадатися, яким шляхом прийде визволення, але Господь знає, і Він вестиме нас, доки ми не втечемо від всякої небезпеки. Щасливі ті, хто вкладає свою руку в руку великого Провідника і повністю довіряє Йому свій шлях і себе. Він проведе їх усією дорогою; і коли приведе їх додому, до слави, і відкриє їхні очі, щоб побачили шлях, яким Він їх вів, яку пісню вдячності вони заспівають своєму великому Благодійникові! Господи, веди Свою бідну сліпу дитину цього дня, бо я не знаю дороги!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом." (Втор.2813)

Якщо ми слухаємося Господа, Він зробить так, що навіть наші противники побачать, що Його благословіння перебуває на нас. Хоч це й обітниця закону, вона залишається дійсною для Божого народу; адже Ісус зняв прокляття, але утвердив благословіння.

Святі покликані бути провідниками серед людей через святий вплив: вони не повинні бути "хвостом", який тягнуть туди й сюди інші. Ми не маємо піддаватися духові віку, а змушувати вік віддавати шану Христу. Якщо Господь з нами, ми не будемо лише просити терпимості до релігії, але ми прагнутимемо, щоб вона посіла престол суспільства. Хіба Господь Ісус не зробив Своїх людей священниками? Отже, вони повинні навчати, а не вчитися від філософій невіруючих. Чи ж не зроблені ми в Христі царями, щоб царювати на землі? Як тоді ми можемо бути рабами звичаїв чи залежними від людської думки?

Чи зайняв ти, дорогий друже, своє справжнє місце для Ісуса? Надто багато хто мовчить через невпевненість, якщо не через страх. Чи маємо дозволити, щоб ім’я Господа Ісуса залишалося в тіні? Чи повинна наша релігія тягнутися позаду, мов хвіст? Чи ж не має вона радше вести вперед і бути керівною силою — і для нас самих, і для інших?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен