Ukrainian▼
Сумно, що сьогодні багато християн ставляться до труднощів так само, як це зробили свого часу ізраїльтяни.
Часто віруюча людина постійно зізнається у своїх проблемах іншим. Вона розповідає про те, що намагається зробити, але її рішення, здається, ніколи не працюють. Насправді, постійні розмови з іншими звеличують проблему, а емоції раняться.
В Першому посланні до Солунян 0312 Павло молився за навернених солунян, щоб Господь їх примножив та збагатив любов один до одного та до всіх людей. Основою нашої любові один до одного в Тілі Христовому є наше взаємне єднання з Ним через хрищення Святим Духом, у якому всі ми, як віруючі, є причасниками (Євр.0604). Коли ми визнаємо наш союз у Христі, тоді Божа праведність в Ньому спонукає нас любити один одного, незважаючи на характери, симпатії та антипатії.
Але як щодо любові до всіх людей? На чому ми це ґрунтуємо? Ми ґрунтуємо нашу любов до всіх чоловіків, жінок, підлітків і дітей на факті необмеженого спокутування, яке робить усіх людей придатними до спасіння. Ми сприймаємо всіх спасенних як "у Христі" і, отже, як нових творінь (2Кор.0517); однак ми повинні розглядати всіх, хто не спасенний, як кандидатів на спасаючу благодать Христа (Тит.0211), тому що Він є ублаганням не лише за наші гріхи, але "за гріхи всього світу" (1Ів.0202). Ісус за Божою благодаттю скуштував смерть за кожну людину (Євр.0209). Отже, ми зобов’язані любити всіх людей і виявляти їм Євангеліє (1Пт.0112), яка є самою Божою силою на спасіння (Рим.0116). Отець дійсно бажає, щоб усі люди спаслись і прийшли до пізнання правди (1Тим.0204).
Запитайте сьогодні у кількох людей на вулиці, що означає слово "любов". Що вони скажуть? Напевно, кожна людина матиме іншу відповідь. Християни висловлять багато думок. Віруючі часто кажуть: "Бог є любов", а справжню любов сприймають як абстрактну емоційну ейфорію.
