СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих." (Пс.14608)

Чи я зігнутий (пригноблений)? Тоді дозвольте мені наполягати за це слово благодаті перед Господом. Це Його шлях, Його звичай, Його обітниця, Його радість — піднімати тих, хто зігнутий. Чи це відчуття гріха і, як наслідок, пригнічення духу, що тепер мене тривожить? Тоді робота Ісуса і в цьому випадку звершена й дана, щоб підняти мене до спокою. О Господи, підніми мене заради милості Твоєї!

Чи це сумна втрата або велике падіння в життєвих обставинах? І тут Утішитель узяв на Себе обов’язок утішати. Яка це милість для нас, що одна Особа Святої Трійці стала Утішителем! Ця робота буде добре виконана, бо така славна Особа зробила її Своєю особливою турботою.

Дехто настільки зігнутний, що лише Ісус може звільнити їх від їхньої немочі, але Він може і Він це зробить. Він може підняти нас до здоров’я, до надії, до щастя. Він уже не раз робив це в попередніх випробуваннях, і Він — той самий Спаситель і знову повторить Свої діла милосердя. Ми, які сьогодні пригноблені й засмучені, ще будемо піднесені, і ті, хто нині насміхається з нас, будуть сильно осоромлені. Яка честь — бути піднятим Господом! Вартує бути пригнобленим, щоб пересвідчити Його силу, що піднімає.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможець не буде пошкоджений від другої смерті." (Об.0211)

Першу смерть ми мусимо пережити, якщо тільки Господь раптово не прийде до Свого храму. Тож будьмо готові до неї, очікуючи без страху, адже Ісус перетворив смерть із похмурої печери на прохід, що веде до слави.

Боятися слід не першої, а другої смерті; не розлуки душі з тілом, а остаточного відділення всієї людини від Бога. Оце і є справжня смерть. Вона вбиває всякий мир, радість, щастя, надію. Коли Бога немає — немає нічого. Така смерть набагато гірша, ніж просто перестати існувати: це існування без життя, яке робить існування вартісним.

Якщо ж, з Божої благодаті, ми будемо боротися до кінця і переможемо в цій славній боротьбі, то друга смерть не торкнеться нас своїм холодним дотиком. Ми не маємо боятися смерті й пекла, бо отримаємо вінець життя, який не в’яне. Як це зміцнює нас у боротьбі! Вічне життя варте боротьби всього життя. Уникнути шкоди від другої смерті — це те, заради чого варто боротися протягом усього життя.

Господи, дай нам віру, щоб ми перемогли, і даруй нам благодать залишитися неушкодженими, навіть коли гріх і сатана переслідують нас по п’ятах!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Смиренним дає благодать." (Як.0406)

Смиренні серця шукають благодаті, і тому отримують її. Смиренні серця піддаються лагідному впливу благодаті, і тому вона дарується їм усе більш і більш щедро. Смиренні серця перебувають у долинах, де течуть потоки благодаті, і тому п’ють із них. Смиренні серця вдячні за благодать і віддають Господу всю славу за неї, і тому це узгоджується з Його честю — давати її їм.

Отже, дорогий читачу, займи смиренне місце. Будь малим у власних очах, щоб Господь звеличив тебе. Можливо, зітхання виривається: "Боюся, що я не смиренний". Можливо, саме це і є мовою справжнього смирення. Дехто пишається своєю смиренністю, а це один із найгірших видів гордості. Ми нужденні, безпорадні, негідні, гідні осуду створіння, і якщо ми не смиренні, то повинні такими стати. Смирімося через наші гріхи проти смирення, і тоді Господь дасть нам відчути Свою прихильність. Саме благодать робить нас смиренними, і саме благодать знаходить у цьому смиренні можливість виливати ще більше благодаті. Давайте опустимося, щоб піднестися. Будьмо вбогими духом, щоб Бог зробив нас багатими. Будьмо смиренними, щоб не потрібно було нас упокорювати, але щоб ми були піднесені Божою благодаттю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен