"Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння." (Iс.5310)
Наш Господь Ісус не помер даремно. Його смерть була жертовною: Він помер як наш Заступник, тому що смерть була покаранням за наші гріхи; і оскільки Його Заступництво було прийнято Богом, Він спас тих, за кого приніс Свою душу в жертву. Смертю Він став подібним до пшеничного зерна, яке приносить рясний плід. Мають далі послідувати діти Ісусу; Він "Отець вічності". Він скаже: "Ось Я та діти, яких Ти Мені дав" (Євр.0213).
Чоловік вшанований у своїх синах, а Ісус має Свій сагайдак, повний цих стріл могутніх людей. Людина представлена у своїх дітях, так само, як і Христос у християнах. Життя людини здається продовжується і розширюється у її насінні; так само життя Ісуса продовжується у віруючих.
Ісус живе, адже бачить Своє насіння. Він пильно дивиться на нас, Він насолоджується нами, Він визнає нас плодом мук Своєї душі. Радіймо, що наш Господь не перестає насолоджуватися результатами Своєї страшної жертви і що Він ніколи не перестане милуватися плодами Своєї смерті. Ті очі, які колись плакали за нас, тепер оглядають нас із насолодою. Так, Він дивиться на тих, хто дивиться на Нього. Наші погляди зустрічаються! Яка це радість!
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен
