СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Правицею правди Своєї тебе Я підтримаю." (Iс.4110)

Страх падіння благодатний. Бути авантюрним — це не ознака мудрості. Настають часи, коли ми відчуваємо, що мусимо впасти, якщо не матимемо особливої підтримки. Ось вона. Божа правиця— це велична річ, на яку можна спертися. Пам’ятайте, це не просто Його рука, хоча вона й тримає небо та землю на своїх місцях, але Його правиця: Його сила, поєднана з майстерністю, Його сила там, де вона найвправніша. Ні, це ще не все, написано: "Я підтримаю тебе правицею праведності Своєї". Та рука, яку Він використовує для збереження Своєї святості та виконання Своїх царських вироків, — вона буде простягнута, щоб підтримати тих, хто довіряє Йому. Страшна наша небезпека, але радісна наша безпека. Людину, яку підтримує Бог, не можуть скинути демони.

Слабкі наші ноги, але всемогутня Божа правиця. Дорога може бути важкою, але Всемогутність — наша опора. Ми можемо сміливо йти вперед. Ми не впадемо. Давайте постійно спиратися на те, на що спирається все. Бог не відбере Своєї сили, бо Його праведність також там: Він буде вірний Своїй обітниці, і вірний Своєму Синові, а отже, вірний і нам. Якими ж щасливими ми повинні бути! Хіба ж ми не такі?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх." (Iс.4403)

Наші дорогі діти не мають Божого Духа від природи, як ми чітко бачимо. Ми бачимо в них багато такого, що викликає в нас страх щодо їхнього майбутнього, і це спонукає нас до молитви в агонії. Коли син стає особливо розбещеним, ми разом з Авраамом волаємо: "Хоча б Ізмаїл жив перед лицем Твоїм!" (Бут.1718). Ми б радше побачили наших дочок Аннами, ніж імператрицями. Цей вірш має вельми підбадьорити нас. Він йде після слів: "Не бійся, рабе Мій, Якове", і цілком може розвіяти наші страхи.

Господь дасть Свого Духа; дасть Його рясно, виливаючи Його; дасть Його дієво, щоб це було справжнім і вічним благословінням. Під цим Божественним виливом наші діти вийдуть уперед, і "цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова" (Iс.4405).

Це одна з тих обітниць, щодо якої випитуватимуть Господа. Хіба ми не повинні у певний час, особливим чином, молитися за наших дітей? Ми не можемо дати їм нові серця, але Святий Дух може; і Його легко вблагати. Величний Отець насолоджується молитвами батьків і матерів. Чи є у нас дорогі люди поза ковчегом? Не заспокоюймося, доки вони разом з нами не будуть замкнуті всередині власною рукою Господа.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не буду!" (Наум0112)

Страждання мають межу. Бог посилає їх, і Бог їх усуває. Чи зітхаєте ви і кажете: "Коли ж буде кінець?" Пам’ятайте, що наші печалі неодмінно і остаточно закінчаться, коли це бідне земне життя закінчиться. Давайте тихо чекати і терпляче переносити волю Господа, поки Він не прийде.

Тим часом наш Небесний Отець забирає різочку, коли Його задум щодо її використання повністю виконано. Коли Він позбавить нас нашої дурості, більше ударів не буде. А якщо страждання послане для випробування, щоб наші чесноти прославили Бога, воно скінчиться тоді, коли Господь зробить так, що ми засвідчимо Йому хвалу. Ми не хотіли б, щоб страждання зникли, доки Бог не отримає від нас всю честь, яку ми можемо Йому віддати.

Можливо, сьогодні настане "велика тиша" (Мт.0826). Хто знає, коли ці розбурхані хвилі поступляться місцем морю, гладенькому, мов скло, а морські птахи сядуть на тихі хвилі? Після довгих страждань молотило вішають, а пшениця спочиває в коморах. Можливо, ще до того, як мине багато годин, ми будемо такими ж щасливими, якими нині є засмученими. Господу неважко перетворити ніч на день. Той, Хто посилає хмари, може так само легко очистити небо. Будьмо бадьорими. Краще попереду. Заспіваймо "Алілуя" заздалегідь.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен