"Бо будеш ти свідком Йому перед усіма людьми про оте, що ти бачив та чув!" (Дiї2215)

Павла було обрано побачити і почути, як Господь промовляє до нього з Небес. Це Божественне обрання було для нього самого великим привілеєм; але воно не мало закінчитися на ньому, воно мало впливати на інших; так, на всіх людей. Саме Павлу Європа завдячує Євангелієм у цей час.

Це наше в нашій мірі – бути свідками того, що Господь відкрив нам, і на наш страх і ризик ми приховуємо це дорогоцінне об’явлення. По-перше, ми повинні бачити і чути, інакше нам не буде чого розповісти; але коли ми це виконуємо, ми повинні прагнути свідчити. Це має бути особистим: "Ти будеш". Це має бути для Христа: "Ти будеш свідком Йому". Це має бути постійним і всепоглинаючим; ми повинні бути цим понад усе, виключаючи багато інших питань. Наше свідчення має бути не для обраних небагатьох, які радо приймуть нас; але "перед усіма людьми" – для всіх, до кого ми можемо досягнути, молодих чи старих, багатих чи бідних, добрих чи поганих. Ми ніколи не повинні мовчати, як ті, хто одержимий німим духом; бо текст перед нами – це наказ і обітниця, і ми не повинні пропустити її – "Будеш ти свідком Йому". "Ви свідки Мої, говорить Господь" (Іс.4310).

Господи, виконай це слово і для мене також!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен