СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!" (2Кор.0616)

Ось взаємний інтерес: кожен належить один одному. Бог є часткою Своїх людей, а вибрані люди є часткою свого Бога. Святі знаходять у Богові своє найбільше надбання, і Він вважає їх Своїм особливим скарбом. Яке ж джерело втіхи міститься в цьому для кожного віруючого!

Цей блаженний стан взаємної належності веде до взаємної турботи. Бог завжди думає про Своїх людей, і вони завжди думають про Нього. Сьогодні мій Бог звершить усе для мене; що ж я можу зробити для Нього? Мої думки мають звертатися до Нього, бо Він думає про мене. Нехай це буде дійсністю, а не лише визнанням того, що так повинно бути.

Це, у свою чергу, веде до взаємного спілкування. Бог перебуває в нас, і ми перебуваємо в Ньому; Він ходить із нами, і ми ходимо з Богом. Яке це блаженне єднання!

О, даруй мені благодать ставитися до Господа як до мого Бога: довіряти Йому і служити Йому так, як того заслуговує Його Божественність! О, щоб я міг любити, поклонятися, прославляти й коритися Яхве в дусі та в правді — це прагнення мого серця. Коли я досягну цього, то знайду своє Небо. Господи, допоможи мені! Будь моїм Богом, допомагаючи мені пізнати Тебе як мого Бога, заради Ісуса.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Тоді підеш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикнеться!" (Пр.0323)

Тобто, якщо ми ходимо шляхами мудрості та святості, то будемо в них збережені. Той, хто прямує по шосе вдень, перебуває під певним захистом. Для кожної людини є свій шлях, а саме її покликання в житті, і якщо ми побожно ходитимемо ним у Божому страху, Він збереже нас від зла. Можливо, ми не будемо пересуватись розкішно, але будемо рухатись безпечно. Можливо, ми не зможемо бігти, як юнаки, але зможемо ходити, як праведні люди.

Найбільша небезпека лежить у нас самих: наша слабка нога так легко може спіткнутися. Просімо більшої моральної сили, щоб подолати цю схильність до падіння. Дехто спотикається, бо не бачить каменя на дорозі: Божа благодать дає нам здатність розпізнавати гріх і уникати його. Тож тримаймося цієї обітниці й довіряймо Тому, Хто підтримує Своїх обраних.

На жаль, наша найбільша небезпека — це власна недбалість; але проти цього Господь Ісус застеріг нас словами: "Пильнуйте й моліться" (Мт.2641).

О, дай нам благодаті пройти цей день без жодного спотикання! Недостатньо просто не впасти, нашим прагненням має бути навіть не зробити найменшого хибного кроку, але зрештою прославити Того, "Хто може вберегти нас від падіння" (див. Юда0124).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!" (Єр.3134)

Коли ми пізнаємо Господа, ми отримуємо прощення гріхів. Ми пізнаємо Його як Бога благодаті, Який прощає наші провини. Яке це радісне відкриття!

Але як Божественно сформульована ця обітниця: Господь обіцяє більше не згадувати наших гріхів! Чи може Бог забути? Він говорить, що забуде — і Він має на увазі саме те, що говорить. Він буде дивитися на нас так, ніби ми ніколи не грішили. Велике викуплення настільки досконало усунуло весь гріх, що для Божого розуму він більше не існує. Віруючий тепер в Ісусі Христі — прийнятий так само, як Адам у своїй невинності; навіть більше, бо він зодягнений у Божественну праведність, тоді як праведність Адама була лише людською.

Великий Господь не буде згадувати наших гріхів так, щоб карати за них або щоб хоч трохи менше любити нас через них. Як борг перестає бути боргом, коли він сплачений, так і Господь повністю стирає беззаконня Своїх людей.

Коли ми тужимо через свої гріхи й недоліки, а це наш обов’язок, доки ми живемо, водночас радіймо, що вони ніколи не будуть поставлені нам у провину. Це змушує нас ненавидіти гріх. Боже безкорисливе прощення спонукає нас прагнути ніколи більше не засмучувати Його непослухом.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен