СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Смиренним дає благодать." (Як.0406)

Смиренні серця шукають благодаті, і тому отримують її. Смиренні серця піддаються лагідному впливу благодаті, і тому вона дарується їм усе більш і більш щедро. Смиренні серця перебувають у долинах, де течуть потоки благодаті, і тому п’ють із них. Смиренні серця вдячні за благодать і віддають Господу всю славу за неї, і тому це узгоджується з Його честю — давати її їм.

Отже, дорогий читачу, займи смиренне місце. Будь малим у власних очах, щоб Господь звеличив тебе. Можливо, зітхання виривається: "Боюся, що я не смиренний". Можливо, саме це і є мовою справжнього смирення. Дехто пишається своєю смиренністю, а це один із найгірших видів гордості. Ми нужденні, безпорадні, негідні, гідні осуду створіння, і якщо ми не смиренні, то повинні такими стати. Смирімося через наші гріхи проти смирення, і тоді Господь дасть нам відчути Свою прихильність. Саме благодать робить нас смиренними, і саме благодать знаходить у цьому смиренні можливість виливати ще більше благодаті. Давайте опустимося, щоб піднестися. Будьмо вбогими духом, щоб Бог зробив нас багатими. Будьмо смиренними, щоб не потрібно було нас упокорювати, але щоб ми були піднесені Божою благодаттю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають." (Iс.4216)

Подумай про те, що безмежно славний Яхве стає Провідником для сліпих! Яку ж безмежну поблажливість це означає! Сліпа людина не може знайти дороги, якої не знає. Навіть коли вона знає шлях, їй важко ним іти; а дорога, якої вона не знає, зовсім недосяжна для її невпевнених кроків. Так і ми за своєю природою сліпі щодо дороги спасіння, але Господь веде нас нею, приводить до Себе, а потім відкриває наші очі. Щодо майбутнього, ми всі сліпі й не можемо побачити навіть години наперед; але Господь Ісус проведе нас аж до кінця нашої мандрівки. Благословенне Його ім’я!

Ми не можемо навіть здогадатися, яким шляхом прийде визволення, але Господь знає, і Він вестиме нас, доки ми не втечемо від всякої небезпеки. Щасливі ті, хто вкладає свою руку в руку великого Провідника і повністю довіряє Йому свій шлях і себе. Він проведе їх усією дорогою; і коли приведе їх додому, до слави, і відкриє їхні очі, щоб побачили шлях, яким Він їх вів, яку пісню вдячності вони заспівають своєму великому Благодійникові! Господи, веди Свою бідну сліпу дитину цього дня, бо я не знаю дороги!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом." (Втор.2813)

Якщо ми слухаємося Господа, Він зробить так, що навіть наші противники побачать, що Його благословіння перебуває на нас. Хоч це й обітниця закону, вона залишається дійсною для Божого народу; адже Ісус зняв прокляття, але утвердив благословіння.

Святі покликані бути провідниками серед людей через святий вплив: вони не повинні бути "хвостом", який тягнуть туди й сюди інші. Ми не маємо піддаватися духові віку, а змушувати вік віддавати шану Христу. Якщо Господь з нами, ми не будемо лише просити терпимості до релігії, але ми прагнутимемо, щоб вона посіла престол суспільства. Хіба Господь Ісус не зробив Своїх людей священниками? Отже, вони повинні навчати, а не вчитися від філософій невіруючих. Чи ж не зроблені ми в Христі царями, щоб царювати на землі? Як тоді ми можемо бути рабами звичаїв чи залежними від людської думки?

Чи зайняв ти, дорогий друже, своє справжнє місце для Ісуса? Надто багато хто мовчить через невпевненість, якщо не через страх. Чи маємо дозволити, щоб ім’я Господа Ісуса залишалося в тіні? Чи повинна наша релігія тягнутися позаду, мов хвіст? Чи ж не має вона радше вести вперед і бути керівною силою — і для нас самих, і для інших?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен