"Не боїться він звістки лихої, його серце міцне, надію складає на Господа!" (Пс.11207)
Невизначеність жахлива. Коли ми не маємо звісток з дому, то схильні тривожитися й не можемо переконати себе, що "відсутність новин — це добра новина". Віра є ліками від такого стану смутку: Господь Своїм Духом утверджує розум у святому спокої, і зникає всякий страх — як щодо майбутнього, так і щодо теперішнього.
Міцність (непорушність в оригіналі) серця, про яку говорить псалміст, слід ревно шукати. Це не просто віра в ту чи іншу Господню обітницю, а загальний стан непохитної довіри до нашого Бога — упевненість у тому, що Він ані Сам не вчинить нам зла, ані не дозволить комусь іншому зашкодити нам. Така постійна довіра охоплює як відоме, так і невідоме в житті. Яким би не був завтрашній день — наш Бог є Богом завтрашнього дня. Які б події не сталися, навіть якщо вони нам невідомі, наш Яхве є Богом невідомого, як і відомого. Ми рішуче налаштовані довіряти Господу, що б не сталося. І навіть якщо трапиться найгірше, наш Бог все ще найвеличніший і найкращий. Тому ми не будемо боятися, навіть якщо стукіт листоноші стривожить нас або телеграма розбудить опівночі. Господь живий, і чого можуть боятися Його діти?
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен
