СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Я не кину вас сиротами, Я прибуду до вас!" (Iв.1418)

Він залишив нас, і все ж ми не залишилися сиротами. Він наша утіха, і Його немає; але ми не безутішні. Наша утіха полягає в тому, що Він прийде до нас, і цієї втіхи достатньо, щоб підтримати нас під час Його тривалої відсутності. Ісус вже в дорозі: Він говорить: "Незабаром прийду" (Об.2220): Він поспішає до нас. Він говорить: "Я прибуду": і ніхто не може запобігти Його приходу або відкласти його на чверть години. Він особливо говорить: "Я прибуду до вас"; і так Він і зробить. Його прихід призначений спеціально до і задля Його власних людей. Це має бути їхньою теперішньою втіхою, поки вони сумують, що Наречений ще не з'явився.

Коли ми втрачаємо радісне відчуття Його присутності, ми сумуємо; але ми не можемо печалитися так, ніби немає надії. Наш Господь у легкому гніві сховався від нас на мить; але Він повернеться з повною милістю (Іс.5408). Він залишає нас у певному сенсі, але лише у певному сенсі. Коли Він відходить, Він залишає після себе обіцянку, що повернеться. О Господи, прийди швидко! Немає життя в цьому земному існуванні, якщо Тебе немає. Ми зітхаємо, чекаючи повернення Твоєї солодкої посмішки. Коли Ти прийдеш до нас? Ми впевнені, що Ти з'явишся; але будь Ти як сарна чи молодий олень (П.П.0209). Не зволікай, о Боже наш!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся." (Рим.1009)

Має бути визнання устами. Чи зробив я це? Чи відкрито визнав свою віру в Ісуса як Спасителя, Якого Бог воскресив з мертвих, і чи зробив я це в Божий спосіб? Мені варто чесно відповісти на це питання.

Також має бути віра серцем. Чи щиро я вірю у воскреслого Господа Ісуса? Чи довіряю я Йому як своїй єдиній надії на спасіння? Чи ця довіра від серця? Мені варто відповісти, як перед Богом.

Якщо я можу справді стверджувати, що я і визнав Христа, і повірив у Нього, тоді я спасенний. Текст не говорить, що можливо так буде, але це очевидно, і ясно, як сонце на небесах: "Ти спасешся". Як той, хто вірує і сповідує, я можу схопитись за цю обітницю і виправдовуватися нею перед Господом Богом у цей момент, і протягом усього життя, і в годину смерті, і в день суду.

Я мушу бути спасенним від провини гріха, від влади гріха, від покарання за гріх і, зрештою, від самої сутності гріха. Бог сказав це: "Ти будеш спасенний". Я вірю в це. Я буду спасенний: я спасенний. Слава Богові навіки й вічно!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Виконуй і слухай усі ті слова, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого." (Втор.1228)

Хоча спасіння не здійснюється ділами закону, проте в благословіннях, обіцяних за послух, вірним Божим слугам не відмовлено. Прокляття наш Господь забрав, коли став прокляттям за нас, але жодного пункту благословінь не було скасовано.

Ми повинні відмічати та слухати виявлену волю Господа, звертаючи увагу не на її частини, а на "усі ті слова". Не повинно бути ніякої вибірковості, а неупереджена повага до всього, що Бог наказав. Це шлях блаженства для батька та його дітей. Благословіння Господнє на Його вибраних до третього та четвертого поколінь. Якщо вони ходитимуть праведно перед Ним, Він дасть усім людям знати, що вони є насінням, яке благословив Господь.

Жодне благословіння не може прийти до нас чи наших ближніх через нечесність чи лицемірність. Шляхи світського уподібнення та нечестивості не можуть принести добра ні нам, ні нашим ближнім. Нам буде добре, коли ми будемо добре ходити перед Богом. Якщо цілісність не принесе нам процвітання, то шахрайство не принесе. Те, що приносить задоволення Богові, принесе задоволення і нам.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен