СЛУЖІННЯ СЛОВУ

Одне із двох служінь Церкви /Дії0604

130/365 БОЯТИСЯ ЛИШЕ БОГА

130/365 БОЯТИСЯ ЛИШЕ БОГА

"Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?" (Євр.1306)

Оскільки Бог ніколи не залишить і не покине нас, ми можемо бути задоволені тим, що маємо. Адже коли Господь є нашим, ми не залишимося без друга, без скарбу й без притулку. Це запевнення може зробити нас цілком незалежними від людей. Під таким високим покровительством ми не відчуваємо спокуси принижуватися перед людьми й просити в них дозволу жити власним життям; навпаки, ми сміливо говоримо те, що маємо сказати, і не боїмося заперечень.

Той, хто боїться Бога, не має боятися нічого іншого. Ми повинні мати такий благоговійний страх перед живим Господом, щоб усі погрози найгордіших переслідувачів діяли на нас не більше, ніж свист вітру. У наші дні люди не можуть зробити нам стільки зла, скільки могли за часів, коли апостол писав ці слова. Катівні та вогнища вже вийшли з ужитку. Велетенський Папа більше не може спалювати паломників. Якщо послідовники неправдивих учителів намагаються завдавати болю жорстокими насмішками й презирством, ми не дивуємося цьому, бо люди цього світу не можуть любити небесне насіння. І що ж тоді? Ми повинні зносити зневагу світу. Вона не ламає кісток. З Божою допомогою будьмо відважними: нехай світ лютує, якщо хоче, але ми не будемо його боятися.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

104/365 МІЙ ВИБІР ЦЕ ЙОГО ВИБІР

104/365 МІЙ ВИБІР ЦЕ ЙОГО ВИБІР

"Він нашу спадщину для нас вибирає." (Пс.4705)

Наші вороги призначили б нам дуже похмуру долю, але ми не залишені в їхніх руках. Господь поставить нас на нашому місці, і наша доля визначена Його безмежною мудрістю. Мудріший розум, ніж наш власний, упорядковує наше життя. Установлення всього належить Богові, і ми раді, що це так; ми обираємо, щоб Бог обирав за нас. Якби ми могли мати по-своєму, то побажали б, щоб усе відбувалося по-Божому.

Усвідомлюючи власну нерозсудливість, ми не прагнули б керувати своєю долею. Ми почуваємося безпечніше й спокійніше, коли Господь веде наше судно, ніж могли б, якби самі спрямовували його за власним судженням. З радістю ми довіряємо болісне сьогодення й невідоме майбутнє нашому Отцеві, нашому Спасителеві, нашому Утішителеві.

О душе моя, цього дня склади свої бажання до ніг Ісуса! Якщо останнім часом ти був свавільним й упертим, прагнув діяти за власною волею, то тепер відкинь свою нерозсудливість і передай кермо в руки Господа. Скажи: "Він вибирає". Якщо інші заперечують верховенство Господа й вихваляють людську вільну волю, ти відповідай їм: "Він вибере за мене". Це мій найвільніший вибір — дозволити Йому обирати. Як вільна істота, я обираю, щоб Він мав повну владу.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

105/365 БАЖАННЯ ПРАВЕДНИХ ВИПОВНЕНІ

105/365 БАЖАННЯ ПРАВЕДНИХ ВИПОВНЕНІ

"Прагнення праведних сповняться." (Пр.1024)

Оскільки це праведне бажання, Бог може безпечно його виконати. Було б недобре ні для самої людини, ні для суспільства загалом, якби така обітниця стосувалася неправедних. Тож дотримуймося Господніх заповідей, і Він по праву зважатиме на наші бажання.

Коли праведні люди починають бажати неправедного, такі бажання не будуть виконані. Але це й не їхні справжні прагнення — це лише відхилення чи промахи; і добре, що вони не здійснюються. Їхні благодатні бажання постають перед Господом, і Він не відкидає їх.

Чи Господь на якийсь час відмовляє нам у проханнях? Нехай ця обітниця сьогодні підбадьорить нас просити знову. Чи Він відмовив нам зовсім? Ми все одно будемо Йому вдячні, бо ми завжди бажали, щоб Він відмовив, якщо вважав це найкращим.

Щодо деяких речей ми просимо дуже сміливо. Наші головні прагнення — це святість, корисність, уподібнення до Христа, готовність до Небес. Це бажання благодаті, а не просто природи — бажання праведної людини, а не лише людини як такої. Бог не обмежуватиме нас у цьому, а зробить для нас понад усяку міру. "Хай Господь буде розкіш твоя, і Він сповнить тобі твого серця бажання!" (Пс.3704). Цього дня, душе моя, проси щедро!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

62/365 НЕ ЗАЛИШЕНІ НА ЗАГИБЕЛЬ

62/365 НЕ ЗАЛИШЕНІ НА ЗАГИБЕЛЬ

"Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!" (Пс.1610)

Це слово має своє повне виповнення в Господі Ісусі; але воно, з певною відмінністю, стосується й усіх, хто в Ньому. Наша душа не залишиться в стані відокремлення, а наше тіло, хоч і зазнає тління, воскресне знову. Та нині ми хочемо звернути увагу читачів радше на загальний зміст, ніж на конкретне застосування цих слів.

Ми можемо духовно занепасти дуже низько — аж так, що здаватиметься, ніби занурилися в саму безодню пекла; але там нас не буде залишено. Може здаватися, що серцем, душею й свідомістю ми стоїмо вже на порозі смерті; проте ми не можемо там залишитися. Наша внутрішня смерть до радості й надії може зайти дуже далеко; але вона не дійде до своїх крайніх наслідків, до повного тління чорного відчаю. Ми можемо опуститися дуже низько, але не нижче, ніж дозволить Господь; ми можемо певний час перебувати в найглибшій темниці сумнівів, але там не загинемо. Зірка надії все ще на небі, коли ніч найтемніша. Господь не забуде нас і не віддасть ворогові. Тож будемо спочивати в надії. Ми маємо справу з Тим, Чия милість триває повіки. Безперечно, зі смерті, темряви й відчаю ми ще повстанемо до життя, світла й свободи.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен