СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!" (Мт.0630)

Одяг дорогий, і бідні віруючі можуть тривожитися про те, звідки візьметься їхній наступний одяг. Підошви зношуються, як придбати нове взуття? Подивіться, як наш дбайливий Господь дав забезпечення і для цієї турботи. Наш Небесний Отець зодягає польову траву в таку красу, якої навіть Соломон не мав: чи ж не зодягне Він Своїх дітей? Ми впевнені, що Він це зробить. Можливо, буде чимало латок і штопання, але одяг у нас буде.

Один бідний служитель помітив, що його одяг майже зносився, настільки, що ледве тримався купи; але як слуга Господа, він очікував, що його Владика подбає про його "службове вбрання". Так сталося, що автор, відвідуючи друга, мав нагоду проповідувати з кафедри цього доброго чоловіка, і йому спало на думку зібрати для нього пожертву — і ось у нього з’явився новий костюм. Ми бачили багато подібних випадків, коли ті, хто служить Господу, знаходили, що Він дбає навіть про їхній одяг. Той, Хто створив людину такою, що після гріха вона потребує одягу, у Своїй милості й забезпечив її ним; і ті одежі, які Господь дав нашим прабатькам, були значно кращі за ті, які вони зробили собі самі.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо Ти не опустиш моєї душі до шеолу, не попустиш Своєму святому побачити тління!" (Пс.1610)

Це слово має своє повне виповнення в Господі Ісусі; але воно, з певною відмінністю, стосується й усіх, хто в Ньому. Наша душа не залишиться в стані відокремлення, а наше тіло, хоч і зазнає тління, воскресне знову. Та нині ми хочемо звернути увагу читачів радше на загальний зміст, ніж на конкретне застосування цих слів.

Ми можемо духовно занепасти дуже низько — аж так, що здаватиметься, ніби занурилися в саму безодню пекла; але там нас не буде залишено. Може здаватися, що серцем, душею й свідомістю ми стоїмо вже на порозі смерті; проте ми не можемо там залишитися. Наша внутрішня смерть до радості й надії може зайти дуже далеко; але вона не дійде до своїх крайніх наслідків, до повного тління чорного відчаю. Ми можемо опуститися дуже низько, але не нижче, ніж дозволить Господь; ми можемо певний час перебувати в найглибшій темниці сумнівів, але там не загинемо. Зірка надії все ще на небі, коли ніч найтемніша. Господь не забуде нас і не віддасть ворогові. Тож будемо спочивати в надії. Ми маємо справу з Тим, Чия милість триває повіки. Безперечно, зі смерті, темряви й відчаю ми ще повстанемо до життя, світла й свободи.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"А про Завулона сказав: Радій, Завулоне, як будеш виходити." (Втор.3318)

Благословіння племен належать і нам, бо ми — істинний Ізраїль, що поклоняється Богові в дусі й не покладається на тіло. Завулон має радіти, тому що Яхве благословить його "вихід"; і ми також бачимо обітницю для себе, що прихована в цьому благословінні. Коли ми виходимо, то будемо шукати нагоди для радості.

Ми вирушаємо в подорож, і Боже провидіння є нашим супроводом. Ми вирушаємо емігрувати, і Господь з нами як на суші, так і на морі. Ми виходимо як місіонери, і Ісус говорить: "Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!" (Мт.2820). Ми виходимо щодня до своєї праці, і можемо робити це з радістю, тому що Бог буде з нами від ранку до вечора.

Іноді, коли ми починаємо, нас охоплює страх, бо ми не знаємо, з чим можемо зіткнутися; але це благословіння може добре послужити нам словом підбадьорення. Коли ми пакуємо речі для дороги, покладемо цей вірш у нашу валізу; покладемо його в наше серце й збережемо там; так, покладемо його й на наші уста, щоб він змушував нас співати. Давайте піднімати якір із піснею або сідати в транспорт з псалмом. Давайте належати до племені, що радіє, і в кожному нашому русі прославляти Господа радісними серцями.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен