"Відаючи в собі, що маєте в небі майно неминуще та краще." (Євр.1034, в оригіналі)

Це добре. Наше надбання тут дуже нетривке — у ньому немає справжньої сутності. Але Бог дав нам обітницю справжнього майна в краї слави, і ця обітниця приходить до наших сердець із такою повною впевненістю в її достовірності, що ми самі в собі знаємо, що там ми маємо вічне надбання. Так, ми маємо його вже зараз. Кажуть: "Краще синиця в руці, ніж журавель у небі"; але ми маємо нашу пташку і в небі, і також в руці. Небеса вже зараз наші. Ми маємо на них право власності, маємо завдаток, маємо їх первоплоди. Ми маємо Небеса в ціні, в обітниці й у принципі: і знаємо це не лише зі слуху, а "в самих собі".

Хіба думка про краще майно по той бік Йордану не повинна примирити нас із теперішніми втратами? Наші кишенькові гроші ми можемо втратити, але наш скарб у безпеці. Ми втратили тіні, та сутність залишається, бо наш Спаситель живе, і місце, яке Він приготував нам, очікує. Є кращий край, краще надбання, краща обітниця — і все це приходить до нас через кращий заповіт; тож будьмо в кращому настрої й скажімо Господеві: "Я кожного дня Тебе благословлятиму, і хвалитиму Ймення Твоє повік-віку!" (Пс.14502).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен