"Господні священики будуть казати на вас." (Iс.6106)
Ця буквальна обітниця, дана Ізраїлеві, у духовному значенні належить насінню за Духом, тобто всім віруючим. Якщо ми житимемо відповідно до своїх привілеїв, то маємо жити для Бога так ясно й виразно, що люди побачать, що ми відділені для святого служіння, — і називатимуть нас священниками Господа. Ми можемо працювати чи займатися торгівлею, як і інші, і водночас бути цілковито й повністю служителями Бога. Нашим єдиним заняттям має бути приносити безперервну жертву молитви, хвали, свідчення й самопосвяти живому Богові через Ісуса Христа.
Маючи таку єдину мету, ми можемо залишити відволікаючі турботи тим, хто не має вищого покликання. "Зостав мертвим ховати мерців своїх" (Мт.0822). Написано: "І встануть чужинці та й пастимуть ваші отари, і сини чужинця будуть вам рільниками та вам винарями!" (Іс.6105). Нехай вони керують політикою, розв’язують фінансові проблеми, обговорюють науку й з’ясовують новітні тонкощі критики; а ми присвятимо себе служінню, як і личить тим, хто, подібно до Господа Ісуса, поставлений на вічне священство.
Приймаючи цю почесну обітницю як таку, що містить у собі святий обов’язок, одягнімося в одяг святості й служімо перед Господом увесь день.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен
