"Господь пам’ятає про нас, нехай поблагословить!" (Пс.11320)

Я можу поставити свою печать на першому реченні. Хіба ви не можете? Так, Яхве думав про нас, забезпечував нас, втішав нас, визволяв нас і направляв нас. У всіх діях Свого провидіння Він пам’ятав про нас, ніколи не нехтуючи нашими дрібними справами. Його розум був сповнений нас — це інша форма слова "пам’ятає". Так було весь час, і без жодної перерви. Однак в особливі моменти ми чіткіше бачимо цю пам’ятливість, і ми згадуємо їх у цей час з безмежною вдячністю. Так, так, "Господь пам’ятає про нас".

Наступне речення є логічним висновком з попереднього. Оскільки Бог незмінний, Він продовжуватиме пам’ятати про нас у майбутньому, як Він робив у минулому; і Його пам’ятливість рівнозначна благословенню нас. Але тут ми маємо не лише висновок розмірковування, а й проголошення натхнення: ми маємо його від імені Святого Духа — "ВІН ПОБЛАГОСЛОВИТЬ НАС". Це означає великі речі та незбагненні. Сама нечіткість обітниці вказує на її безмежний розмах. Він благословить нас Своїм Божественним чином, і це навіки-віків. Тому нехай кожен з нас скаже: "Благослови, душе моя, Господа!"

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен