СЛУЖІННЯ СЛОВУ

Людині важко вірити Богові, навіть коли вона знає Його слово.

Це відео чесно говорить про те, чому ми мало просимо, мало очікуємо і як Бог навчає нас жити вірою.

Ключові місця:

• 0:13 — Чому людині потрібно вчитися більше молитися і просити Бога?
• 5:42 — Чому світ навчає не просити, хоча Бог каже: «Просіть — і буде вам дано»?
• 7:11 — Чому вбогі духом найближчі до Божого способу життя?
• 13:40 — Як Бог відповідає на конкретні прохання і робить неможливе?
• 18:04 — Що означає, що Бог в Ісусі Христі віддав нам усе?
• 21:14 — Як слово «звершилось» відкриває завершену роботу Христа?
• 30:36 — Чому Божа сім’я живе не через заробляння, а через любов і дар?
• 38:25 — Чому віруючим важко вірити Богові і мало просити?
• 47:29 — Як прохання відкриває людині практичне переживання Божої любові?
• 50:07 — Як Бог воскресіння робить розбите знову цілим?

"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?" (Мал.0310)

Багато хто читає і посилається на цю обітницю, не помічаючи умови, за якої вона дана. Ми не можемо очікувати, що небо відкриється і благословення виллється, якщо не віддаємо належного Господу, нашому Богові, та Його справі. Не було б нестачі в коштах для святих потреб, якби всі, хто називає себе християнами, віддавали свою справедливу частку.

Багато людей бідні, бо обкрадають Бога. Багато церков також позбавлені відвідин Духа, бо вони морять голодом своїх служителів. Якщо немає матеріальної їжі для Божих слуг, то не дивно, що в їхньому служінні мало поживи для наших душ. Коли місії занепадають через нестачу засобів, а Божа справа гальмується через порожню скарбницю, як ми можемо очікувати великого духовного процвітання?

Отже, замислимося: що я давав останнім часом? Чи не був я скупим до мого Бога? Чи не обмежував я мого Спасителя? Так не може бути. Нехай я віддам Господу Ісусу свою десятину, допомагаючи бідним і підтримуючи Його справу — і тоді я побачу Його силу благословляти мене щедро.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Ґад на нього юрба нападатиме, та він нападе на їх п’яти (переможе вкінці)." (Бут.4919)

Дехто з нас був подібний до племені Ґада. Наших супротивників певний час було надто багато для нас, вони нападали на нас, мов ціла юрба. Так, і на якийсь момент вони нас перемогли; вони дуже раділи своїй тимчасовій перемозі. Але цим вони лише довели, що перша частина родинного благословення справді належить і нам, бо люди Христові, подібно до Ґада, матимуть юрбу, яка їх перемагатиме. Така поразка дуже болюча, і ми впали б у відчай, якби вірою не трималися другої частини батьківського благословення: "Він переможе вкінці".

"Усе добре, що добре закінчується", — сказав поет цього світу, і сказав правду. Війну слід оцінювати не за першими успіхами чи поразками, а за тим, що станеться "вкінці". Господь дасть правді та праведності перемогу "вкінці"; а як казав пан Баньян, це означає — назавжди, бо після кінця вже нічого не може бути.

Те, чого ми потребуємо, — це терпелива наполегливість у добрих справах і спокійна довіра до нашого славного Головнокомандувача. Христос, наш Господь Ісус, хоче навчити нас Своєму святому мистецтву тримати обличчя, мов кремінь, і пройти через працю чи страждання до кінця, поки не зможемо сказати: "Звершилося". Алілуя! Перемога! Перемога! Ми віримо цій обітниці: "Він переможе вкінці."

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен