СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Тому то ми сміливо говоримо: Господь мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?" (Євр.1306)

Оскільки Бог ніколи не залишить і не покине нас, ми можемо бути задоволені тим, що маємо. Адже коли Господь є нашим, ми не залишимося без друга, без скарбу й без притулку. Це запевнення може зробити нас цілком незалежними від людей. Під таким високим покровительством ми не відчуваємо спокуси принижуватися перед людьми й просити в них дозволу жити власним життям; навпаки, ми сміливо говоримо те, що маємо сказати, і не боїмося заперечень.

Той, хто боїться Бога, не має боятися нічого іншого. Ми повинні мати такий благоговійний страх перед живим Господом, щоб усі погрози найгордіших переслідувачів діяли на нас не більше, ніж свист вітру. У наші дні люди не можуть зробити нам стільки зла, скільки могли за часів, коли апостол писав ці слова. Катівні та вогнища вже вийшли з ужитку. Велетенський Папа більше не може спалювати паломників. Якщо послідовники неправдивих учителів намагаються завдавати болю жорстокими насмішками й презирством, ми не дивуємося цьому, бо люди цього світу не можуть любити небесне насіння. І що ж тоді? Ми повинні зносити зневагу світу. Вона не ламає кісток. З Божою допомогою будьмо відважними: нехай світ лютує, якщо хоче, але ми не будемо його боятися.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте, промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?" (Мал.0310)

Багато хто читає і посилається на цю обітницю, не помічаючи умови, за якої вона дана. Ми не можемо очікувати, що небо відкриється і благословення виллється, якщо не віддаємо належного Господу, нашому Богові, та Його справі. Не було б нестачі в коштах для святих потреб, якби всі, хто називає себе християнами, віддавали свою справедливу частку.

Багато людей бідні, бо обкрадають Бога. Багато церков також позбавлені відвідин Духа, бо вони морять голодом своїх служителів. Якщо немає матеріальної їжі для Божих слуг, то не дивно, що в їхньому служінні мало поживи для наших душ. Коли місії занепадають через нестачу засобів, а Божа справа гальмується через порожню скарбницю, як ми можемо очікувати великого духовного процвітання?

Отже, замислимося: що я давав останнім часом? Чи не був я скупим до мого Бога? Чи не обмежував я мого Спасителя? Так не може бути. Нехай я віддам Господу Ісусу свою десятину, допомагаючи бідним і підтримуючи Його справу — і тоді я побачу Його силу благословляти мене щедро.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Не тішся, моя супротивнице, з мене, хоч я впала, Сіонська дочка, проте встану, хоч сиджу в темноті, та Господь мені світло!" (Мих.0708)

Це може передавати почуття чоловіка чи жінки, зневажених і пригнічених. Наш ворог може на певний час загасити наше світло. Але в Господі для нас є безсумнівна надія; і якщо ми довіряємо Йому та тримаємося своєї праведності, наш час пригнічення і темряви скоро мине. Насмішки ворога — лише на мить. Господь невдовзі оберне їхній сміх на плач, а наші зітхання — на спів.

Навіть якщо великий ворог душ на деякий час здобуде над нами перемогу, як це було й з кращими за нас, усе ж не втрачаймо відваги — ми незабаром подолаємо його. Ми піднімемося після падіння, бо наш Бог не впав, і Він підніме нас. Ми не залишимося в темряві, хоч нині й перебуваємо в ній, адже наш Господь є джерелом світла, і Він скоро дарує нам радісний день. Тож не впадаймо у відчай і навіть не сумніваймося. Один оберт колеса — і той, хто був унизу, опиниться вгорі. Горе тим, хто тепер сміється, бо вони будуть ридати й плакати, коли їхня хвальба обернеться на вічний сором. Блаженні ж усі, хто свято сумує, бо вони будуть Божественно втішені.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен