"Тому Господь так відказав: Якщо ти навернешся, то тебе приверну, і перед лицем Моїм станеш, а як здобудеш дорогоцінне з нікчемного, будеш як уста Мої." (Єр.1519)

Бідний Єремія! Але чому ми так говоримо? Плачучий пророк був одним із найвибраніших Божих слуг і був ушанований Ним більше, ніж багато інших. Його ненавиділи за те, що він говорив правду. Слово, яке було таким солодким для нього, було гірким для його слухачів, однак він був прийнятий своїм Господом. Йому було наказано залишатися вірним, і тоді Господь продовжував би говорити через нього. Він мав сміливо й правдиво звертатися до людей, виконуючи Господню працю просівання серед тих, хто лише називав себе віруючими. І тоді Господь дав йому це слово: "Ти будеш як Мої уста".

Яка честь! Хіба не повинен кожен проповідник, і навіть кожен віруючий, прагнути цього? Щоб Бог говорив через нас — яке це диво! Ми будемо проголошувати певну й чисту правду та говорити її з силою. Наше слово не повернеться марним: воно стане благословенням для тих, хто його прийме, а ті, хто відкине його, зроблять це на власний ризик. Наші уста годуватимуть багатьох. Ми будемо пробуджувати сплячих і кликати мертвих до життя.

О любий читачу, молись, щоб так було з усіма посланими слугами нашого Господа.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен