СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Хоч Я тебе мучив, та мучити більше тебе вже не буду!" (Наум0112)

Страждання мають межу. Бог посилає їх, і Бог їх усуває. Чи зітхаєте ви і кажете: "Коли ж буде кінець?" Пам’ятайте, що наші печалі неодмінно і остаточно закінчаться, коли це бідне земне життя закінчиться. Давайте тихо чекати і терпляче переносити волю Господа, поки Він не прийде.

Тим часом наш Небесний Отець забирає різочку, коли Його задум щодо її використання повністю виконано. Коли Він позбавить нас нашої дурості, більше ударів не буде. А якщо страждання послане для випробування, щоб наші чесноти прославили Бога, воно скінчиться тоді, коли Господь зробить так, що ми засвідчимо Йому хвалу. Ми не хотіли б, щоб страждання зникли, доки Бог не отримає від нас всю честь, яку ми можемо Йому віддати.

Можливо, сьогодні настане "велика тиша" (Мт.0826). Хто знає, коли ці розбурхані хвилі поступляться місцем морю, гладенькому, мов скло, а морські птахи сядуть на тихі хвилі? Після довгих страждань молотило вішають, а пшениця спочиває в коморах. Можливо, ще до того, як мине багато годин, ми будемо такими ж щасливими, якими нині є засмученими. Господу неважко перетворити ніч на день. Той, Хто посилає хмари, може так само легко очистити небо. Будьмо бадьорими. Краще попереду. Заспіваймо "Алілуя" заздалегідь.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І буде Господь тебе завжди провадити." (Iс.5811)

Що з тобою відбувається? Чи ти заблукав? Чи заплутався в темному лісі й не можеш знайти стежки? Зупинися й побач спасіння Боже. Він знає дорогу і поведе тебе нею, якщо ти взиватимеш до Нього.

Кожен день приносить свої труднощі. Яка ж насолода відчувати, що провадження Господа є постійним! Якщо ми обираємо власний шлях або радимося з тілом і кров’ю, то відкидаємо Господнє провадження; але якщо відмовляємося від своєї волі, тоді Він спрямовуватиме кожен крок нашої дороги, кожну годину дня, кожен день року і кожен рік нашого життя. Якщо тільки дозволимо себе вести — будемо ведені. Якщо доручимо Господеві наш шлях, Він спрямує наш курс так, що ми не втратимо себе.

Та зверни увагу, кому дана ця обітниця. Прочитай попередній вірш: "якщо… знедолену душу наситиш". Ми повинні співчувати іншим і давати їм не кілька сухих окрайців, а те, що самі хотіли б отримати. Якщо ми виявлятимемо ніжну турботу про ближніх у годину їхньої потреби, тоді Господь подбає про наші потреби й стане нашим постійним Провідником. Ісус — Провідник не для скнар і не для тих, хто гнобить убогих, а для добрих і милосердних серцем. Такі люди — мандрівники, які ніколи не зіб’ються зі шляху.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Правицею правди Своєї тебе Я підтримаю." (Iс.4110)

Страх падіння благодатний. Бути авантюрним — це не ознака мудрості. Настають часи, коли ми відчуваємо, що мусимо впасти, якщо не матимемо особливої підтримки. Ось вона. Божа правиця— це велична річ, на яку можна спертися. Пам’ятайте, це не просто Його рука, хоча вона й тримає небо та землю на своїх місцях, але Його правиця: Його сила, поєднана з майстерністю, Його сила там, де вона найвправніша. Ні, це ще не все, написано: "Я підтримаю тебе правицею праведності Своєї". Та рука, яку Він використовує для збереження Своєї святості та виконання Своїх царських вироків, — вона буде простягнута, щоб підтримати тих, хто довіряє Йому. Страшна наша небезпека, але радісна наша безпека. Людину, яку підтримує Бог, не можуть скинути демони.

Слабкі наші ноги, але всемогутня Божа правиця. Дорога може бути важкою, але Всемогутність — наша опора. Ми можемо сміливо йти вперед. Ми не впадемо. Давайте постійно спиратися на те, на що спирається все. Бог не відбере Своєї сили, бо Його праведність також там: Він буде вірний Своїй обітниці, і вірний Своєму Синові, а отже, вірний і нам. Якими ж щасливими ми повинні бути! Хіба ж ми не такі?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен