СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Переможцеві дам їсти приховану манну, і дам йому білого каменя, а на камені написане ймення нове, якого не знає ніхто, тільки той, хто приймає його." (Об.0217)

Моє серце, збудися, щоб витривати у святій боротьбі, бо нагорода за перемогу велика. Сьогодні ми споживаємо небесну поживу, що падає навколо наших таборів; поживу пустелі, поживу, яка сходить із Неба, поживу, що ніколи не підводить мандрівників до Ханаану. Але для нас в Ісусі Христі приготовлено ще вищий рівень духовного життя і поживу для нього, яка поки що прихована від нашого досвіду. У золотій посудині, покладеній в ковчег, була порція манни, схована, яка, хоч і зберігалася віками, ніколи не псувалася. Ніхто її не бачив; вона була прихована разом із ковчегом заповіту, у Святому Святих. Так само найвище життя віруючого приховане з Христом у Бозі. Ми скоро до нього прийдемо. Ставши переможцями через благодать Господа нашого Ісуса, ми будемо їсти царську поживу й насолоджуватися царськими стравами. Ми будемо живитися Ісусом. Він є нашою "прихованою манною", так само як і манною пустелі. Він є всім у всьому для нас — і в найвищому, і в найнижчому нашому стані. Він допомагає нам боротися, дає перемогу, а потім Сам стає нашою нагородою. Господи, допоможи мені перемогти.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я шаную тих, хто шанує Мене." (1Сам.0230)

Чи роблю я шанування Бога великою метою свого життя й правилом своєї поведінки? Якщо так, то Він ушанує мене. Можливо, певний час я не матиму пошани від людей, але Бог Сам виявить мені пошану у найдієвіший спосіб. Зрештою виявиться, що найпевніший шлях до пошани — це бути готовим прийняти ганьбу заради чистого сумління.

Священик Ілій не вшанував Господа належним управлінням свого дому, а його сини не вшанували Господа поведінкою, гідною їхнього святого служіння; тому Господь не вшанував їх, але забрав первосвященство з їхнього роду й поставив юного Самуїла правителем у краї замість будь-кого з їхньої лінії. Якщо я хочу, щоб мій дім був звеличений, то маю вшановувати Господа в усьому. Бог може дозволити нечестивим здобувати світські почесті; але гідність, яку дає Він Сам, як і славу, пошану та безсмертя, Він приберігає для тих, хто святою покорою дбає про те, щоб шанувати Його.

Що я можу зробити сьогодні, щоб ушанувати Господа? Я прославлю Його своїм усним свідченням і практичним послухом. Я також вшаную Його своїм достатком і принесу Йому як жертву якесь особливе служіння. Нехай я присяду й поміркую, як я можу вшанувати Його, адже Він ушанує мене.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я попроваджу незрячих дорогою, якої не знають." (Iс.4216)

Подумай про те, що безмежно славний Яхве стає Провідником для сліпих! Яку ж безмежну поблажливість це означає! Сліпа людина не може знайти дороги, якої не знає. Навіть коли вона знає шлях, їй важко ним іти; а дорога, якої вона не знає, зовсім недосяжна для її невпевнених кроків. Так і ми за своєю природою сліпі щодо дороги спасіння, але Господь веде нас нею, приводить до Себе, а потім відкриває наші очі. Щодо майбутнього, ми всі сліпі й не можемо побачити навіть години наперед; але Господь Ісус проведе нас аж до кінця нашої мандрівки. Благословенне Його ім’я!

Ми не можемо навіть здогадатися, яким шляхом прийде визволення, але Господь знає, і Він вестиме нас, доки ми не втечемо від всякої небезпеки. Щасливі ті, хто вкладає свою руку в руку великого Провідника і повністю довіряє Йому свій шлях і себе. Він проведе їх усією дорогою; і коли приведе їх додому, до слави, і відкриє їхні очі, щоб побачили шлях, яким Він їх вів, яку пісню вдячності вони заспівають своєму великому Благодійникові! Господи, веди Свою бідну сліпу дитину цього дня, бо я не знаю дороги!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен