СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Як дороги людини Господь уподобає, то й її ворогів Він замирює з нею." (Пр.1607)

Я повинен бачити, що мої шляхи приємні Господу. Навіть тоді я матиму ворогів; і, можливо, тим вірогідніше, адже я прагну чинити те, що є правильним. Але яка це обітниця! Господь зробить так, що гнів людини прославлятиме Його, і стримає його так, що він не буде мене турбувати.

Він може змусити ворога відмовитися від наміру зашкодити мені, навіть якщо той цього прагне. Так Він учинив із Лаваном, який переслідував Якова, але не наважився його торкнутися. Або Він може вгамувати гнів ворога і зробити його дружнім, як сталося з Ісавом, який зустрів Якова по-братньому, хоча Яків боявся, що той уразить його та його родину мечем. Господь також може навернути лютого противника в брата у Христі й співпрацівника, як це сталося із Савлом із Тарсу. О, нехай Він зробить це в кожному випадку, коли з’являється дух переслідування!

Щаслива та людина, чиї вороги стають для неї такими, якими були леви для Даниїла в ямі — тихими й мирними супутниками! Коли я зустріну смерть, яку називають останнім ворогом, молюся, щоб бути в мирі. Нехай лише моєю головною турботою буде догоджати Господу в усьому. О, заради віри і святості, бо вони приємні Всевишньому!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх." (Єз.3411)

Це Він чинить спочатку, коли Його обрані подібні до блукаючих овець, що не знають ні Пастиря, ні кошари. Як дивовижно Господь знаходить Своїх вибраних! Ісус великий як Пастир, що шукає, а також як Пастир, що спасає. Хоч багато з тих, кого Отець дав Йому, підійшли майже до самих воріт пекла, Господь, досліджуючи й розшукуючи, знаходить їх і наближається до них у благодаті. Він знайшов нас — тож маймо добру надію і щодо тих, кого ми носимо в серці в молитві, бо Він знайде й їх.

Господь повторює цей процес щоразу, коли хтось із Його отари відходить від пасовиськ правди й святості. Вони можуть впасти у тяжку оману, глибокий гріх і закам’янілість серця; але Господь, Який став поручителем за них перед Своїм Отцем, не дозволить жодному з них загинути. Провидінням і благодаттю Він переслідує їх у чужих краях, у оселях убогості, в схованках невідомості, у глибинах відчаю; Він не втратить жодного з усіх, кого Отець дав Йому. Для Ісуса справа честі — знайти і спасти всю отару, без жодного винятку. Яка це обітниця, за яку можна благати, якщо цієї миті я змушений вигукнути: "Я заблукав, мов загублена вівця"!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь." (Єр.3134)

Справді, хоч би чого іншого ми не знали, ми знаємо Господа. Сьогодні ця обітниця є правдивою в нашому досвіді, і вона немала. Найменший віруючий серед нас знає Бога в Ісусі Христі. Не так повно, як ми бажаємо, але все ж істинно і реально ми знаємо Господа. Ми не лише знаємо доктрини про Нього — ми знаємо ЙОГО. Він є нашим Отцем і нашим Другом. Ми особисто знайомі з Ним. Ми можемо сказати: "Господь мій і Бог мій" (Ів.2028). Ми перебуваємо в близькому спілкуванні з Богом і проводимо багато щасливих митей у Його святій присутності. Ми вже не чужі для нашого Бога, але таємниця Господа відкрита нам.

Це більше, ніж могла навчити нас природа. Плоть і кров не відкрили нам Бога. Ісус Христос відкрив нашим серцям Отця. Якщо ж Господь дав нам пізнати Себе, хіба це не є джерелом усякого спасаючого пізнання? Пізнати Бога — це вічне життя (Ів.1703). Щойно ми приходимо до пізнання Бога, маємо доказ того, що ожили для нового життя. О душе моя, радій цьому пізнанню і благословляй свого Бога весь цей день!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен