СЛУЖІННЯ СЛОВУ

Одне із двох служінь Церкви /Дії0604

110/365 ВІРОЮ, А НЕ ПОЧУТТЯМИ

110/365 ВІРОЮ, А НЕ ПОЧУТТЯМИ

"А праведний житиме вірою." (Рим.0117)

Я не помру. Я можу, я справді вірю в Господа, мого Бога, і ця віра збереже мене живим. Я буду зарахований до тих, хто у своєму житті праведний; але навіть якби я був досконалим, я не намагався б жити власною праведністю; я тримався б праці Господа Ісуса і все одно жив би вірою в Нього і ні чим іншим. Якби я навіть міг віддати своє тіло на спалення за Господа Ісуса, я не покладався б на власну відвагу й витривалість, а все одно жив би вірою.

"Якби я мучеником стояв у вогні,

Я б Ім’я Спасителя кликав тоді;

Прощення благав би ради Нього,

І не мав би жодних інших прохань".

Жити вірою — набагато надійніше й радісніше, ніж жити почуттями чи ділами. Галузка, перебуваючи на виноградній лозі, живе кращим життям, ніж могла б жити сама по собі, навіть якби взагалі могла існувати окремо від стебла. Жити, тримаючись Ісуса, черпаючи все від Нього, — це солодка і свята річ. Якщо навіть найправедніші мають жити так, то тим більше я, бідний грішник! Господи, я вірю. Я мушу цілковито довіряти Тобі. Що ще я можу робити? Довіряти Тобі це моє життя. Я відчуваю, що це так. Я перебуватиму в цьому до кінця.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

119/365 ЗАБУТИ Й ПРОБАЧИТИ

119/365 ЗАБУТИ Й ПРОБАЧИТИ

"Не кажи: Надолужу я зло! май надію на Господа, і Він допоможе тобі." (Пр.2022)

Не поспішай. Дай гніву вщухнути. Не говори й не роби нічого, щоб помститися. Ти неодмінно вчиниш нерозважливо, якщо візьмешся сам відстоювати себе і вести власні битви; і, без сумніву, не виявиш духа Господа Ісуса. Шляхетніше — прощати й дозволяти образі минути. Тримати кривду в серці й плекати помсту — це залишати старі рани відкритими й створювати нові. Краще забути й пробачити.

Можливо, ти скажеш, що мусиш щось зробити, інакше зазнаєш великої втрати; тоді зроби те, що радить сьогоднішня обітниця: "Май надію на Господа, і Він допоможе тобі". Ця порада нічого не коштує, але варта значно більшого. Будь спокійним і тихим. Чекай на Господа: розкажи Йому свою скаргу; розгорни перед Ним лист великого чашника (2Цар.1904-08) — і вже це полегшить твоє обтяжене серце. До того ж тут є обітниця: "Він допоможе тобі (спасе тебе)". Бог знайде шлях визволення для тебе. Як Він це зробить — ні ти, ні я не можемо здогадатися, але Він це зробить. Якщо Господь спасе тебе, це буде значно краще, ніж вплутуватися в дрібні сварки й забруднювати себе, борючись із нечистим. Не гнівайся більше. Довір свою справу Судді всіх.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

122/365 ДУХОВНЕ СІЯННЯ

122/365 ДУХОВНЕ СІЯННЯ

"Хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне." (Гал.0608)

Сіяння виглядає як збиткова справа, адже ми кладемо добре зерно в землю й більше його не бачимо. Сіяти ж для Духа здається дуже химерною, мрійливою справою, адже ми зрікаємося себе і, здається, нічого не отримуємо натомість. Проте, якщо ми сіємо для Духа, навчаючись жити для Бога, шукаючи підкорення Його волі та присвячуючи себе просуванню Його слави, то не сіємо даремно. Нашою нагородою буде життя — життя вічне. Це життя ми починаємо відчувати вже тут, входячи в пізнання Бога, спілкування з Ним і насолоду Ним. Це життя тече, як ріка, що дедалі глибшає й ширшає, аж поки не приведе нас до океану безмежного блаженства, де Боже життя буде нашим навіки.

Тож не будемо сьогодні сіяти для плоті, бо її врожай — тління, адже плоть завжди веде до цього. Але з духовною перемогою над собою житимемо для найвищих, найчистіших і найдуховніших цілей, прагнучи вшанувати нашого святого Господа послухом Його благодатному Духові. Який же це буде врожай, коли ми пожнемо вічне життя! Які снопи безкінечного блаженства зберемо! Яким святом стануть ті жнива! Господи, зроби нас такими женцями заради Твого Сина.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

132/365 ВШАНОВАНІ СЛУГИ

132/365 ВШАНОВАНІ СЛУГИ

"Сторож фіґовниці плоди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований." (Пр.2718)

Той, хто доглядає фігове дерево, матиме плоди за свою працю, а той, хто служить доброму господареві, одержить честь як нагороду. Воістину, Господь Ісус є найкращим із усіх Господарів, і вже сама можливість зробити хоч найменше діло заради Нього є великою честю. Служити деяким панам — це ніби доглядати дике кисле дерево й їсти його кислі плоди як платню; але служити моєму Господу Ісусу — це доглядати фігове дерево з найсолодшими фігами. Його служіння саме по собі є радістю; постійність у ньому — вивищенням; успіх у ньому — благословенням тут, на землі; а нагорода за нього — славою на небесах.

Найбільші наші почесті будуть зібрані в ту пору, коли дозріють фіги, тобто у наступному світі. Ангели, які тепер служать нам, понесуть нас додому, коли завершиться наша денна праця. Небо, де перебуває Ісус, стане нашим почесним домом, вічне блаженство — нашою славною часткою, а Сам Господь — нашим величним Супутником. Хто може повністю осягнути зміст цієї обітниці: "Хто служить своєму господареві, той буде вшанований"?

Господи, допоможи мені служити моєму Господареві. Нехай я залишу всі думки про почесть до того часу, коли Ти Сам ушануєш мене. Нехай Твій Святий Дух зробить мене смиренним і терплячим працівником та слугою!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен