"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Iв.1507)

Зверніть увагу, що ми повинні слухати, як говорить Ісус, якщо сподіваємося, що Він слухатиме, як говоримо ми. Якщо ми не маємо зосередженого вуха до Христа, то й Він не матиме зосередженого вуха до нас. Якою мірою ми слухаємо, такою мірою будемо й почуті.

Більше того, почуте повинно залишатися, жити в нас і перебувати в нашому характері як сила й влада. Ми маємо прийняти істини, яких навчав Ісус, настанови, які Він дав, і рухи Його Духа всередині нас; інакше не матимемо влади біля престолу милості.

Якщо ж слова нашого Господа прийняті й перебувають у нас, яке безмежне поле привілеїв відкривається перед нами! Нам буде дано здійснення нашої волі в молитві, бо ми вже підкорили свою волю наказові Господа. Так виховуються Іллі, щоб тримати ключі Неба й замикати або відмикати хмари. Одна така людина варта тисячі звичайних християн. Чи ми смиренно бажаємо бути заступниками за Церкву і світ та, подібно до Лютера, мати від Господа те, чого прагнемо? Тоді мусимо схилити своє вухо до голосу Улюбленого, зберігати Його слова й ретельно їм коритися. Хто хоче молитися дієво, той повинен "пильно слухати".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен