"Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся." (Рим.1009)
Має бути визнання устами. Чи зробив я це? Чи відкрито визнав свою віру в Ісуса як Спасителя, Якого Бог воскресив з мертвих, і чи зробив я це в Божий спосіб? Мені варто чесно відповісти на це питання.
Також має бути віра серцем. Чи щиро я вірю у воскреслого Господа Ісуса? Чи довіряю я Йому як своїй єдиній надії на спасіння? Чи ця довіра від серця? Мені варто відповісти, як перед Богом.
Якщо я можу справді стверджувати, що я і визнав Христа, і повірив у Нього, тоді я спасенний. Текст не говорить, що можливо так буде, але це очевидно, і ясно, як сонце на небесах: "Ти спасешся". Як той, хто вірує і сповідує, я можу схопитись за цю обітницю і виправдовуватися нею перед Господом Богом у цей момент, і протягом усього життя, і в годину смерті, і в день суду.
Я мушу бути спасенним від провини гріха, від влади гріха, від покарання за гріх і, зрештою, від самої сутності гріха. Бог сказав це: "Ти будеш спасенний". Я вірю в це. Я буду спасенний: я спасенний. Слава Богові навіки й вічно!
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен