"А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно." (Мт.0603-04)
Жодної обітниці не дано тим, хто подає милостиню, щоб їх бачили люди. Вони вже отримують свою нагороду одразу й не можуть сподіватися, що їм заплатять двічі.
Ховаймо нашу благодійність— так, ховаймо навіть від нас самих. Давайте так часто й так щедро, щоб це стало для вас звичною справою, і ви відзначали б те, що допомогли бідному, не більше ніж те, що з’їли свою щоденну їжу. Чиніть милостиню, навіть не шепочучи собі: "Який же я щедрий!" Не намагайтеся таким чином самі себе винагородити. Залиште це Богові, Який ніколи не перестає бачити, записувати й винагороджувати. Блаженний той, хто таємно зайнятий добрими ділами: він знаходить особливу радість у своїй невідомій для інших доброчинності. Це той хліб, який, з’їдений потай, солодший за царські бенкети. Чи не можу й я сьогодні дозволити собі цю приємну розкіш? Нехай це буде справжній бенкет ніжності й щедроти душі.
І тут, і в майбутньому Сам Господь особисто подбає про нагороду для того, хто таємно подає милостиню. Це станеться Його способом і в Його час; і Він обере найкраще. Знадобиться вічність, щоб розкрити, наскільки багато означає ця обітниця.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен