Пастор Карл Генрі Стівенс

Завдяки терплячій витривалості людина здобуває панування над власною душею (Лк.2119). Надія - це великий стабілізатор нашої душі, який створює сміливість (Флп.0120), відвертість та категоріальні переконання.

З цієї стабільності душі походить відображення внутрішньої краси. Божу жінку особливо відзначають як прикрашену надією, як це виявляється в Першому посланні Петрі 0305. Жінки давнини сподівались на Бога і прикрашали себе внутрішньою красою душі.

Саме володіння цією надією робить людину надійним і стабільним здобувачем душ, як говорить Петро: "А Господа Христа святіть (відділіть Христа як святого і визнайте Його Господом) у ваших серцях, і завжди готовими будьте на відповідь (дати логічний захист) кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас, із лагідністю та зо страхом (ввічливо і з повагою)" (1Пт.0315, розширений переклад).

Надія, якою ми володіємо як члени тіла Христового, в єднанні з Христом і в період благодаті, є найвищою надією для будь-якого іншого періоду та будь-якої іншої групи людей. Послання до Євреїв 0719 називає її кращою надією, заснованою на кращих обітницях, кращому заповіті (Євр.0806) і найвищій жертві - Самому Христі (Еф.0502). Нехай наші життя будуть відокремлені цією надією і проявиться через наші життя.