Пастор Карл Генрі Стівенс

Бог є любов (1Ів.0408,16). Любов створює в людині поємність до Бога. Любов ніколи не перестає (1Кор.1308). Я можу підвести любові, але любов ніколи не підведе мене.

Поємність любові вічна у своєму вираженні і ніколи не залишить мене і не покине мене (Євр.1305). Ми не можемо бути відокремленими від любові (Рим.0838-39), яка стає характером нашого життя завдяки вірі. Як ми можемо бути відокремленими від любові, яка довго терпить, милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить (1Кор.1304-07)?

Любов створює місце для примирення (2Кор.0518). Любов - це не особиста умова для виконання, а безумовне відношення, яке трансформує, викликаючи те, що результати любові стають нашим вираженням (Гал.0522-23). Ми можемо бути відокремлені від результатів любові, але не від причини. Я можу не бути вірним любові, але любов завжди вірна і буде виконувати те, що вона хоче (1Сол.0524). Я можу уповільнити любов, але не можу відділити любов від її шляху. Якщо я намагатимусь розвивати любов, любов буде тихою і спонукатиме мене бути смиренним (2Кор.0514). Любов буде завжди робити мене переможцем (2Кор.0214). Не моя здатність любити, а моя доступність до любові дозволяє мені жити і виражати наслідки, які змушують мене бути всім, Ким Він є. Я ніколи не можу бути відокремленим від Того, Хто обіцяв бути правдивим і прекрасним для ситуацій (Пс.4803, в оригіналі).