Благодать показує нашу справжню долю і створює нові арени для зростання. Навіть у найтемнішій ситуації до нашого життя можна додати щось вічне.
Бог додає те, що витримає жар у нашому житті, щоб реалізувались витривалість та наполегливість. Він вкладає залізо в наші серця. Те, що було задумано збити і знищити, робить нас сильнішими у Христі. Наприклад, дитину, над якою знущались, Бог може полюбити так глибоко, що жорстоке поводження не буде самооцінкою дитини чи її образом мислення, або навіть не передаватиметься іншому поколінню. Прийняття Божої природи і прихильності змінює нас. Сила прийняття справжньої благодаті може мати надприродні наслідки. Благодать замінює погані спогади Божественною правдою про те, ким ми є насправді. Ситуації не повинні диктувати тотожність. Тотожність благодаті - від Божого престолу; ми є всім, що Бог говорить, чим ми є, і нічим з того, що проектує диявол. Він брехун з самого початку.
Ми починаємо бачити великий контраст між тими, хто приймає благодать, порівняно з тими, хто функціонує та отримує тотожність ділами. Центр сили змінився. Я покладаюся на Божественне необмежене Джерело. Правда благодаті полягає в тому, що інтенсивність Бога не збільшується і не зменшується залежно від мого результату. Навпаки, ми можемо насолоджуватися Його виявом благодаті і чим більше ми її приймаємо і відгукуємось на Його любов, тим більше пересвідчення і наслідок. Ми можемо відпочивати в Божій любові, і Він заживає глибокі рани. Потім благодать служить з нової платформи.
Різниця полягає в нашій мотивації. Страх, сором і провина є мотивацією дефіциту. Ми енерговані боргом та провиною, що ми щось винні. Це можна проілюструвати через батьків, які живуть опосередковано через своїх дітей. На них можуть бути покладені нереальні стандарти через глибинні невдачі з боку батьків. Можливо, це потурання "речам", коли люди часто кажуть: "Моя дитина ніколи не буде в потребі, як був я". Проблема мотивації дефіциту полягає в тому, що вона ніколи не задовольняється, і якщо мета якось досягнута, нею не дуже насолоджуються. Якщо ми важко працюємо, щоб сплатити борг або досягти норм для прийняття, тоді розчарування буде вашим супутником. Благодать витісняє цей хаос. Проникливість дає зрозуміти абсолютну правду, і ми починаємо любити себе і бачити інших у цій незмінній любові. Тоді ми мотивовані задоволенням любові, яке викликає радість у подорожі, і здатність відпочивати В тому, що ви робите, а не лише по завершенні цього. Ця орієнтація на завдання стає більше вражаючим усвідомленням любові. Бог любить вас такими, як ви є, в якому б стані ви не перебували. Божа любов ніколи не підводить і не критикує; любов показує правдивість вашого справжнього Я у Христі. Таким чином, ми насолоджуємось подорожжю до фінішної лінії.
