Хоча Єрихон представляє місце руйнування, він також символізує місце можливостей.
Подумайте про блудницю Рахав, яка сховала двох ізраїльських розвідників на своєму даху та врятувала себе та свою родину. Вона прив’язала у вікні червону нитку (яка представляла кров Христа) (І.Н.0218). Усі в Єрихоні, крім Рахав та її родини, загинули.
Священики та народ Ізраїлю обходили довкола міста Єрихон раз на день протягом шести днів, несучи ковчег. Людям було наказано мовчати, коли вони йшли. Але на сьомий день вони мали сім разів пройти довкола міста, а на сьомий раз їм було наказано закричати при сурмленні священика, і стіни впадуть. (І.Н.06)
Сумно, коли люди не стають викуплені у своєму Єрихоні, а продовжують діяти за шаблонами самознищення. Бог не хоче, щоб хтось загинув (2Пт.0309). Однак, оскільки Бог не може дивитись на гріх, ті, хто живе за такими шаблонами, живуть в Адамі, який вже був засуджений, як і Єрихон. Єрихон був відданий Ізраїлю по вірі (Євр.1130). Це означає, що Бог через смерть, поховання та воскресіння Христа дає нам перемогу над тим, що було засуджено до могили. Ми перемагаємо не своїми ділами! Це дар благодаті.
