Коли ми спокушені в певній ситуації, чи живемо ми за велінням з повітря чи за оживленим Духом Словом, яке виходить з уст Божих?
Ісус Христос не був змушений битися, коли Його спокушав диявол (Мт.04). Він був чутливий до голосу, який проголосив свою перемогу над князем цього світу. Ісус навіть не вступав у бій, тому що князь цього світу не має нічого спільного з Ним. Диявол не отримує визнання від Христа, Який близький лише зі Своїм Отцем.
Христос подав дияволу сутність Божественності проти його проекції. Христос навіть не жив у Своїх власних цілях чи силі, а в захищеній перемозі Отця. Ми не зобов’язані берегти свою перемогу, тому що вона бережена вічною, незмінною вірою, що діє любов’ю. Задум, план, забезпечення та сила Отця — це сутність Христа. Христос не обґрунтовував логічно, як поводитися з сатаною. Він не провадив аналіз, щоб з’ясувати, де Він перебуває у відношенні до спокус.
Ісус ходив як Син під провадженням Свого Отця. Він відкинув Свою Божественність і жив у Своїй людськості, щоб пересвідчити довіру до життя Отця. Він думав про Слово Отця і цитував думки Отця. Він передавав Слова, які сказав Отець, і Слово створювало сутність. Він дав сатані сутність Божої сили. Найслабше місце людськості Христа було сильнішим за сатану в його найсильніший момент, через сутність Слова.
