"А я відповів: О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!... Господь же мені відказав: Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу." (Єр.0106-07)

Єремія був молодий і відчував природні вагання, коли Господь посилав його з великим дорученням; але Той, Хто його посилав, не хотів, щоб він говорив: "Я ще юнак". Те, ким він був сам по собі, не повинно було згадуватися, але мало зникнути в усвідомленні того, що він обраний говорити від імені Бога. Йому не потрібно було вигадувати чи складати власне послання, ані обирати слухачів: він мав говорити те, що наказував Бог, і говорити там, куди Бог його посилав, і він отримав би силу робити це, не своєю власною.

Чи не так само буває з якимось молодим проповідником або вчителем, який може читати ці рядки? Бог знає, наскільки ти молодий і як мало ти маєш знань та досвіду; але якщо Він обирає послати тебе, то тобі не слід ухилятися від небесного поклику. Бог прославить Себе у твоїй слабкості. Навіть якби ти був такий старий, як Метушалах, наскільки допомогли б тобі твої роки? А якби ти був такий мудрий, як Соломон, то міг би бути таким само свавільним, як і він. Тримайся свого послання, і це буде твоєю мудрістю; виконуй дані тобі накази, і це буде твоєю розсудливістю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен