"Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Хоч Я віддалив їх поміж народи, і хоч розпорошив їх по краях, проте буду для них хоч малою святинею в тих краях, куди вони ввійшли." (Єз.1116)

Вигнані від народних засобів благодаті, ми не позбавлені благодаті цих засобів. Господь, Який поміщає Своїх людей у місця, де вони почуваються вигнанцями, Сам буде з ними і стане для них усім тим, що вони могли мати вдома, на місці своїх урочистих зібрань. Прийміть це для себе, о ви, покликані мандрувати!

Бог є для Своїх людей місцем сховку. У Ньому вони знаходять притулок від кожного супротивника. Він також є їхнім місцем поклоніння. Він із ними так само, як був із Яковом, коли той спав у відкритому полі і, прокинувшись, сказав: "Дійсно, Господь пробуває на цьому місці" (Бут.2816). Для них Він буде також тихим святилищем, подібним до Святого Святих, яке було безшумним місцем перебування Вічного. Вони будуть спокійні, не боячись зла.

Сам Бог у Христі Ісусі є святилищем милості. Ковчег заповіту — це Господь Ісус, і жезл Аарона, і посудина з манною, і таблиці Закону — усе це є в Христі, нашому святилищі. У Бозі ми знаходимо вівтар святості й спілкування. Чого ж іще нам потрібно? О Господи, виконай цю обітницю і будь для нас завжди немов мала святиня!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен