Пастор Карл Генрі Стівенс

Джозеф де Вестер (Joseph de Veuster), бельгійський священик-місіонер, мав брата, покликаного бути місіонером на Гаваях. Коли його брат захворів, Джозеф, відомий у своїй церкві як отець Демієн, поїхав замість нього служити до колонії прокажених. Проповідуючи їм щодня вранці та вдень, він починав кожну проповідь, кажучи: "Мої брати".

Одного разу, коли він готувався до проповіді, на його ноги пролився окріп, і він помітив, що не відчуває болю. Коли це повторилося, він пізнав в своєму серці, що він теж мав проказу. Наступного ранку цей священик розпочав своє послання тим, що сказав: "Мої товариші прокажені".

Ісус ототожнився з нами. Він став людиною і жив як людина, з усіма потребами людини. Він мав спати та їсти; Він плакав і мав розбите серце. Втрачаючи своє життя, ми знаходимо життя Христа. Це життя капітуляції та ототожнення з тими, хто хворий; тими, хто зневірився; і тими, хто в потребі. Це життя, прожите на хресті.