Пастор Карл Генрі Стівенс

Ідоли дуже часто є проблемою номер один у житті християнина. Ідол - це не обов’язково матеріальна річ, поставлена перед людьми, щоб їй поклонялися. Ідолом може бути відношення серця, яке відводить вас від особистого спілкування із Христом. Багато людей ідолізують потребу замість того, щоб жити в Божій волі, яка виповнить всі їхні бажання, тому що вони в Ньому.

Наприклад, жінка хоче визволення у своїй ситуації. Вона бажає, щоб її чоловік змінився. Її бажання стає ідолопоклонством. Вона живе в дусі занепокоєння щодо його змін. Добре хотіти, щоб він змінився, але не настільки, щоб це ставало прагненням і суперечкою. Мотивацією її молитви за нього може бути ідолопоклонство, знайдене у її власному серці. Воно бере свій початок від встановлення бажання на місце Божої волі у досконалості Його дії. Вона прагне досягти мети, минаючи Божу роботу і входячи в плотські прагнення.

Багато людей бажають зцілення, і все ж вони не діють у чистоті віри, щоб Бог міг діяти за законом любові. Зцілення стає ідолом. Це те, чого вони шукають, і основа їх спілкування з Богом. Вони хочуть чогось від Бога більше, ніж хочуть самого Бога у спілкуванні. Іншими словами, у людей є бажання, які виходять за межі їхньої готовності прийняти хрест для їхньої Благодаті на воскресіння. Вони поклоняються бажанням, замість того, щоб насолоджуватися Богом, в Якому виповнюються всі бажання.