Спочатку багато з нас відгукуються на нашого Господа, як наречена відгукувалась в Пісні над піснями 0216, де вона сказала: "Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями".
Було відчуття, що вона володіє Христом, відчуття її особистого задоволення, коли вона трималася Його. Але через певний проміжок часу в Пісні над піснями 0603 вона каже щось зовсім інше: "Я належу своєму коханому, а мені мій коханий".
Це факт, що ми повинні продовжувати зростати у своїх взаєминах, щоб володіти Ним. Спочатку, Він мій. Потім, приймаючи навчання Божого Слова і застосовуючи категоріальні доктрини стосовно деталей життя, ми говоримо "Я Його". Що це означає? Це картина прогресивної самовідданості, коли ми зростаємо у взаєминах з Господом. Ми прогресуємо у наших взаєминах з Господом.
Ми прогресуємо у своїй доступності до Його волі та задуму. Ми стаємо доступними до Його думок, через доктрину. Зверніть увагу, що в Пісні над піснями 0710 наречена каже: "Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене". О, як прекрасно зростає її християнський досвід! Тепер її турботою стало особисте задоволення її Господа. Зрештою, в Об'явленні 0411 сказано: "З волі Твоєї (для твого задоволення) існує та створене все" (в оригіналі). "Завжди блаженство (задоволення) в правиці Твоїй" (Пс.1611).
