Часто, коли у нас є проблема чи хвороба, ми відчуваємо, ніби ніхто не хоче заморочуватися з нами. Те саме було і тоді, коли люди ще були під законом. Якщо хтось торкався хворої людини, його вважали забрудненим і нечистим. (Лев.1346). Тому багато людей були вигнанцями через свою хворобу. Ніхто не наближався і навіть не спілкувався з ними.
Не маючи власне слова "емоції" в єврейській мові Старого Заповіту, використовувались метоніми (слова, що використовуються як заміна чогось іншого, з чим воно асоціюється) для вираження цього поняття, як ми знаємо його сьогодні.
Коли людина неспокійна, вона не прийшла до Ісуса, щоб знайти спокій. Вона дивиться на себе та інших, щоб знайти радість і мир, але це марна спроба.
"Радісне серце лице веселить" (Пр.1513). Воно "добре лікує, а пригноблений дух сушить кості" (Пр.1722).