Перспектива надії на майбутнє має основу в минулому, тобто в історичному воскресінні Ісуса Христа з мертвих за нас (Рим.0425; 2Кор.0515). Саме ця основа змушує нашу долю бути нерозривно пов’язаною з долею Христа.
Наш недолік бере верх, і ми намагаємось заслужити любов. Ми хочемо, щоб хтось любив нас через те, що ми можемо продукувати. Це починає нашу подорож шляхом перфекціонізму, це жалюгідний шлях.