"Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?" (Рим.0832)
Якщо це не обітниця за формою, то вона нею є по факту. Дійсно, це більше, ніж одна обітниця, це конгломерат обітниць. Це скупчення рубінів, смарагдів та діамантів, оправлених у самородок золота. Це питання, на яке ніколи не можна відповісти так, щоб це викликало в нас занепокоєння в серці. У чому може відмовити нам Господь, давши нам Ісуса? Якщо нам потрібно все на небі та на землі, Він дасть нам це: бо якби десь була межа, Він би притримав Свого власного Сина.
Чого я хочу сьогодні? Мені потрібно лише попросити про це. Я можу палко прагнути, але не так, ніби мені доводиться тиснути та вимагати неохочий дар з рук Господа; бо Він дасть вільно. З власної волі Він дав нам Свого власного Сина. Звичайно, ніхто б не запропонував Йому такий дар. Ніхто б не наважився попросити його. Це було б надто самовпевнено. Він вільно віддав Свого Єдинородного; і, о душе моя, хіба ти не можеш довіряти своєму небесному Отцю, що Він дасть тобі що завгодно, що Він дасть тобі все? Твоя вбога молитва не мала б сили проти Всемогутності, якби потрібна була сила; але Його любов, як джерело, б'є сама собою і переливається, щоб задовольнити всі твої потреби.
ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен
