СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Душа, яка благословляє, насичена (товста) буде." (Пр.1125)

Якщо я бажаю процвітати душею, я не повинен накопичувати свої запаси, а повинен роздавати бідним. Бути замкненим і скупим — це шлях світу до процвітання, але це не Божий шлях, тому що Він говорить: "Дехто щедро дає, та ще додається йому, а дехто ховає над міру, та тільки бідніє" (Пр.1124). У віри спосіб набувати — це давати. Я повинен пробувати це знову і знову; і я можу очікувати, що стільки процвітання, скільки буде мені корисним, прийде до мене як щедра винагорода за великодушний образ дій.

Звичайно, я не впевнений, що розбагатію. Я буду насиченим (товстим), але не надто насиченим. Занадто велике багатство може зробити мене таким же неповоротким, як зазвичай бувають огрядні люди, і викликати в мене нетравлення світського життя, а можливо, і спричинити жирову дегенерацію серця. Ні, якщо я достатньо товстий, щоб бути здоровим, я можу бути вельми задоволений; і якщо Господь дасть мені здібність, я можу бути повністю задоволений.

Але є розумове та духовне насичення, якого я дуже прагнув би, і воно є результатом щедрих думок про мого Бога, Його церкву та моїх ближніх. Нехай я не скуплюся, щоб не виснажити своє серце голодом. Нехай я буду щедрим і великодушним, адже так я буду подібний до мого Господа. Він віддав Себе за мене: чи я Йому щось пошкодую?

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння." (Iс.5310)

Наш Господь Ісус не помер даремно. Його смерть була жертовною: Він помер як наш Заступник, тому що смерть була покаранням за наші гріхи; і оскільки Його Заступництво було прийнято Богом, Він спас тих, за кого приніс Свою душу в жертву. Смертю Він став подібним до пшеничного зерна, яке приносить рясний плід. Мають далі послідувати діти Ісусу; Він "Отець вічності". Він скаже: "Ось Я та діти, яких Ти Мені дав" (Євр.0213).

Чоловік вшанований у своїх синах, а Ісус має Свій сагайдак, повний цих стріл могутніх людей. Людина представлена у своїх дітях, так само, як і Христос у християнах. Життя людини здається продовжується і розширюється у її насінні; так само життя Ісуса продовжується у віруючих.

Ісус живе, адже бачить Своє насіння. Він пильно дивиться на нас, Він насолоджується нами, Він визнає нас плодом мук Своєї душі. Радіймо, що наш Господь не перестає насолоджуватися результатами Своєї страшної жертви і що Він ніколи не перестане милуватися плодами Своєї смерті. Ті очі, які колись плакали за нас, тепер оглядають нас із насолодою. Так, Він дивиться на тих, хто дивиться на Нього. Наші погляди зустрічаються! Яка це радість!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"А для вас, хто Ймення Мойого боїться, зійде Сонце Правди (праведності) та лікування в проміннях Його." (Мал.0402)

Виповнене один раз під час першого приходу нашого славного Господа, і матиме майбутнє повніше виконання під час Його другого приходу, це благодатне слово також призначене для щоденного використання. Чи темно читачу? Чи ніч поглиблюється в густішу темряву? Однак не впадаймо у відчай: сонце все одно зійде. Коли ніч найтемніша, світанок найближчий.

Сонце, яке зійде, не буде звичайним. Це те саме сонце — Сонце Праведності, кожен промінь якого — це святість. Той, Хто приходить підбадьорити нас, приходить шляхом справедливості, а також милосердя, не приходить, щоб порушити жодного закону, навіть щоб спасти нас. Ісус являє собою як святість Бога, так і Свою любов. Наше визволення, коли воно прийде, буде певним, бо праведним.

Нашим єдиним питанням має бути: "Чи боїмося ми імені Господнього? Чи шануємо ми живого Бога та ходимо Його дорогами?" Тоді для нас ніч має бути короткою; а коли настане ранок, усі хвороби та горе нашої душі закінчаться назавжди. Прийдуть світло, тепло, радість та ясність бачення, а за ними послідує зцілення від кожної хвороби та страждання.

Чи зійшов Ісус на нас? Посидимо на сонці. Чи сховав Він Своє обличчя? Чекаймо Його сходу. Він засяє так само безсумнівно, як сонце.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен