СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся." (Рим.1009)

Має бути визнання устами. Чи зробив я це? Чи відкрито визнав свою віру в Ісуса як Спасителя, Якого Бог воскресив з мертвих, і чи зробив я це в Божий спосіб? Мені варто чесно відповісти на це питання.

Також має бути віра серцем. Чи щиро я вірю у воскреслого Господа Ісуса? Чи довіряю я Йому як своїй єдиній надії на спасіння? Чи ця довіра від серця? Мені варто відповісти, як перед Богом.

Якщо я можу справді стверджувати, що я і визнав Христа, і повірив у Нього, тоді я спасенний. Текст не говорить, що можливо так буде, але це очевидно, і ясно, як сонце на небесах: "Ти спасешся". Як той, хто вірує і сповідує, я можу схопитись за цю обітницю і виправдовуватися нею перед Господом Богом у цей момент, і протягом усього життя, і в годину смерті, і в день суду.

Я мушу бути спасенним від провини гріха, від влади гріха, від покарання за гріх і, зрештою, від самої сутності гріха. Бог сказав це: "Ти будеш спасенний". Я вірю в це. Я буду спасенний: я спасенний. Слава Богові навіки й вічно!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бог мій почує мене!" (Мих.0707)

Друзі можуть бути невірними, але Господь не відвернеться від благодатної душі; навпаки, Він вислухає всі її бажання. Пророк каже: "від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх… вороги чоловіку домашні його" (Мих.0705-06). Це жалюгідний стан справ; але навіть у такому випадку Найкращий Друг залишається вірним, і ми можемо розповісти Йому про все своє горе.

Наша мудрість — звертатися до Господа, а не сваритися з чоловіками чи жінками. Якщо наші люблячі прохання ігноруються нашими власними родичами, чекаймо на Бога нашого спасіння, бо Він почує нас. Він почує нас тим більше через недоброзичливість і гноблення інших, і незабаром у нас буде привід закричати: "Не тішся, моя супротивнице (мій ворог)" (Мих.0708).

Оскільки Бог є живим Богом, Він може чути; оскільки Він люблячий Бог, Він почує; оскільки Він наш Бог заповіту, Він зобов'язався чути нас. Якщо кожен з нас може сказати про Нього "мій Бог", ми можемо з абсолютною впевненістю сказати: "Мій Бог почує мене". Тож прийди, о кровоточиве серце, і дозволь своїм смуткам висказатися твоєму Господу Богу! Я таємно схилю коліна і прошепочу подумки: "Бог мій почує мене".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім." (Об.0207)

Жодна людина не може відвернутися в день битви чи відмовитися йти на священну війну. Ми повинні боротися, якщо хочемо царювати, і ми повинні продовжувати війну, доки не переможемо кожного ворога, інакше ця обітниця не для нас, оскільки вона лише "переможцеві". Нам треба подолати лжепророків, які прийшли у світ, і все зло, яке супроводжує їхнє вчення. Ми повинні подолати власну слабкість серця та схильність відступати від нашої першої любові. Прочитайте все слово Духа до церкви в Ефесі.

Якщо по благодаті ми переможемо, як і має статися, якщо ми щиро слідуємо за нашим переможним Провідником, тоді ми будемо допущені до самого центру Божого раю, і нам буде дозволено пройти повз херувима та його полум'яний меч, і дійти до того охоронюваного дерева, з якого хто з’їсть, житиме вічно. Таким чином ми уникнемо тієї нескінченної смерті, яка є засудженням за гріх, і отримаємо те вічне життя, яке є печаткою невинності, результатом безсмертних принципів Богоподібної святості. Давай, моє серце, наберися сміливості! Втеча від конфлікту означатиме втрату радості нового та кращого Едену; боротися до перемоги – це ходити з Богом у Раю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен