СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім." (Об.0207)

Жодна людина не може відвернутися в день битви чи відмовитися йти на священну війну. Ми повинні боротися, якщо хочемо царювати, і ми повинні продовжувати війну, доки не переможемо кожного ворога, інакше ця обітниця не для нас, оскільки вона лише "переможцеві". Нам треба подолати лжепророків, які прийшли у світ, і все зло, яке супроводжує їхнє вчення. Ми повинні подолати власну слабкість серця та схильність відступати від нашої першої любові. Прочитайте все слово Духа до церкви в Ефесі.

Якщо по благодаті ми переможемо, як і має статися, якщо ми щиро слідуємо за нашим переможним Провідником, тоді ми будемо допущені до самого центру Божого раю, і нам буде дозволено пройти повз херувима та його полум'яний меч, і дійти до того охоронюваного дерева, з якого хто з’їсть, житиме вічно. Таким чином ми уникнемо тієї нескінченної смерті, яка є засудженням за гріх, і отримаємо те вічне життя, яке є печаткою невинності, результатом безсмертних принципів Богоподібної святості. Давай, моє серце, наберися сміливості! Втеча від конфлікту означатиме втрату радості нового та кращого Едену; боротися до перемоги – це ходити з Богом у Раю.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!" (Пс.11321)

Це слово підбадьорення для тих, хто має скромне становище й убогий статок. Наш Бог дуже милостиво ставиться до тих, хто має малу власність, малий талант, малий вплив, малу вагу в суспільстві. Бог дбає про найменші речі у творінні й навіть звертає увагу на горобців, коли вони сідають на землю. Для Бога немає нічого малого, бо Він використовує незначних посередників для здійснення Своїх задумів. Нехай же найменший серед людей попросить у Бога благословіння на свою "малість" — і він виявить, що його обмежена сфера є щасливою.

Серед тих, хто боїться Господа, є малі й великі. Одні — немовлята, інші — велетні. Але всі вони благословенні. Мала віра — благословенна віра. Тремтяча надія — благословенна надія. Кожна благодать Святого Духа, навіть якщо вона лише в бруньці, несе в собі благословення. Більше того, Господь Ісус викупив і малих, і великих тією самою дорогоцінною кров’ю, і Він узяв на Себе обов’язок берегти ягнят так само, як і дорослих овець. Жодна мати не нехтує своєю дитиною через те, що вона мала; навпаки, чим менша дитина, тим ніжніше вона її доглядає. І якщо Господь надає якусь перевагу, то Він розташовує їх не як "великі й малі", а як "малі й великі".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бо Господь не навіки ж покине!" (Пл.Єр.0331)

Він може відкинути на деякий час, але не назавжди. Жінка може залишити свої прикраси на кілька днів, але вона не забуде їх і не викине їх на купу гною. Це не властиве для Господа відкидати тих, кого Він любить: тому що "полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх" (Ів.1301). Дехто говорить про наше перебування в благодаті та поза нею, ніби ми як кролики, які залізають та вилізають зі своїх нір: але насправді це не так. Господня любов — це набагато серйозніша та триваліша річ, ніж це.

Він обрав нас від вічності, і Він любитиме нас протягом усієї вічності. Він полюбив нас так, що помер за нас, і тому ми можемо бути впевнені, що Його любов ніколи не помре. Його честь настільки переплетена зі спасінням віруючого, що Він не може відкинути його так само, як не може скинути власні шати позиції Царя слави. Ні, ні! Господь Ісус, як Голова, ніколи не відкидає Своїх членів; як Чоловік, Він ніколи не відкидає Своєї нареченої.

Чи думав ти, що тебе відкинуто? Чому ти так погано думав про Господа, Який заручив тебе з Собою? Відкинь такі думки і ніколи більше не дозволяй їм оселятися у твоїй душі. "Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав (передбачив)" (Рим.1102). "Ненавиджу розвід (покидати)" (Мал.0216).

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен