СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся." (Рим.1009)

Має бути визнання устами. Чи зробив я це? Чи відкрито визнав свою віру в Ісуса як Спасителя, Якого Бог воскресив з мертвих, і чи зробив я це в Божий спосіб? Мені варто чесно відповісти на це питання.

Також має бути віра серцем. Чи щиро я вірю у воскреслого Господа Ісуса? Чи довіряю я Йому як своїй єдиній надії на спасіння? Чи ця довіра від серця? Мені варто відповісти, як перед Богом.

Якщо я можу справді стверджувати, що я і визнав Христа, і повірив у Нього, тоді я спасенний. Текст не говорить, що можливо так буде, але це очевидно, і ясно, як сонце на небесах: "Ти спасешся". Як той, хто вірує і сповідує, я можу схопитись за цю обітницю і виправдовуватися нею перед Господом Богом у цей момент, і протягом усього життя, і в годину смерті, і в день суду.

Я мушу бути спасенним від провини гріха, від влади гріха, від покарання за гріх і, зрештою, від самої сутності гріха. Бог сказав це: "Ти будеш спасенний". Я вірю в це. Я буду спасенний: я спасенний. Слава Богові навіки й вічно!

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Бог мій почує мене!" (Мих.0707)

Друзі можуть бути невірними, але Господь не відвернеться від благодатної душі; навпаки, Він вислухає всі її бажання. Пророк каже: "від тієї, що при лоні твоєму лежить, пильнуй двері уст своїх… вороги чоловіку домашні його" (Мих.0705-06). Це жалюгідний стан справ; але навіть у такому випадку Найкращий Друг залишається вірним, і ми можемо розповісти Йому про все своє горе.

Наша мудрість — звертатися до Господа, а не сваритися з чоловіками чи жінками. Якщо наші люблячі прохання ігноруються нашими власними родичами, чекаймо на Бога нашого спасіння, бо Він почує нас. Він почує нас тим більше через недоброзичливість і гноблення інших, і незабаром у нас буде привід закричати: "Не тішся, моя супротивнице (мій ворог)" (Мих.0708).

Оскільки Бог є живим Богом, Він може чути; оскільки Він люблячий Бог, Він почує; оскільки Він наш Бог заповіту, Він зобов'язався чути нас. Якщо кожен з нас може сказати про Нього "мій Бог", ми можемо з абсолютною впевненістю сказати: "Мій Бог почує мене". Тож прийди, о кровоточиве серце, і дозволь своїм смуткам висказатися твоєму Господу Богу! Я таємно схилю коліна і прошепочу подумки: "Бог мій почує мене".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався." (Iв.1246)

Цей світ темний, мов північ; Ісус прийшов, щоб через віру ми мали світло й більше не сиділи в темряві, яка вкриває все інше людство.

"Кожен" — це дуже широке слово: воно означає тебе і мене. Якщо ми довіримося Ісусові, то більше не будемо сидіти в темній тіні смерті, а ввійдемо в тепле світло дня, який ніколи не закінчиться. Чому ж нам не вийти на світло просто зараз?

Іноді над нами може нависнути хмара, але ми не перебуватимемо в темряві, якщо віримо в Ісуса. Він прийшов, щоб дати нам ясний день. Невже Він прийшов даремно? Якщо ми маємо віру, то маємо привілей сонячного світла, тож насолоджуймося ним. Із ночі природної зіпсованості, невігластва, сумнівів, відчаю, гріха та страху Ісус прийшов визволити нас; і всі віруючі пізнають, що Він приходить не даремно, так само як сонце сходить і не може не розсіяти своє тепло й світло.

Струси з себе депресію, любий брате. Не залишайся в темряві, але перебувай у світлі. В Ісусі твоя надія, твоя радість, твоє Небо. Дивись на Нього, лише на Нього, і ти будеш радіти, як птахи радіють на сході сонця, і як ангели радіють перед престолом.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен