"І, пізнавши ту благодать, що дана мені, Яків, і Кифа, і Іван, що стовпами вважаються, подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж для обрізаних." (Гал.0209)
Декому з нас дуже важко дозволити Богові любити нас. Можливо, ми почуваємось негідними чи недостойними такої прихильності.
Часи потреби Божественно вписані в наше життя, щоб привести нас до Престолу Благодаті. Багато людей не визнають своєї потреби, а тому вони ніколи не знайомляться з благодаттю. Вони залишаються незнайомцями, які намагаються бути такими, якими вони знають, що мають бути, але живуть нечесно щодо того, ким вони є насправді.
Джозеф де Вестер (Joseph de Veuster), бельгійський священик-місіонер, мав брата, покликаного бути місіонером на Гаваях. Коли його брат захворів, Джозеф, відомий у своїй церкві як отець Демієн, поїхав замість нього служити до колонії прокажених. Проповідуючи їм щодня вранці та вдень, він починав кожну проповідь, кажучи: "Мої брати".