СЛУЖІННЯ СЛОВУ

"Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу." (Іс.6613)

Материнське втішання! Ах, це сама ніжність. Як мати входить у горе своєї дитини! Як притискає її до своїх грудей і намагається прийняти весь її смуток у власне серце! Дитина може розповісти їй усе, і вона співчуватиме так, як ніхто інший. З усіх утішителів дитина найбільше любить свою матір, і навіть дорослі чоловіки знаходили, що так воно і є.

Чи ж Яхве зволить виконувати роль матері? Це справжня доброта. Ми легко сприймаємо, що Він є Отцем; але чи буде Він і Матір’ю? Хіба це не запрошує нас до святої близькості, до щирої довіри, до священного спокою? Коли Сам Бог стає "Утішителем", жодна скорбота не може довго залишатися. Розповімо Йому про свою біду, навіть якщо ридання й зітхання будуть нашим найпершим вираженням. Він не зневажить нас за наші сльози, наша мати ж не зневажала. Він зважить на нашу слабкість, як робила вона, і усуне наші провини, тільки набагато певнішим і безпечнішим способом, ніж могла зробити мати. Ми не будемо намагатися нести своє горе наодинці: це було б недобре для Того, Хто такий лагідний і добрий. Почнімо день із нашим люблячим Богом, і чому б нам не завершити його в тій самій компанії, адже матері не втомлюються від своїх дітей.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Не вчиню жару гніву Свого, більше нищити Єфрема не буду, бо Бог Я, а не людина." (Ос.1109)

Господь таким чином являє Свою милість, що щадить. Можливо, читач зараз перебуває у стані глибокого невдоволення, і все загрожує йому швидкою загибеллю. Нехай текст втримає його від відчаю. Господь зараз запрошує тебе задуматися про свої шляхи та сповідати свої гріхи. Якби Він був людиною, Він би давно тебе знищив. Якби Він зараз діяв по-людськи, це було б слово та удар, і тоді був би твій кінець: але це не так, "бо наскільки небо вище за землю, настільки вищі дороги Мої за ваші дороги" (Iс.5509).

Ти справедливо судиш, що Він гнівається, але Він не тримає Свій гнів вічно: якщо ти навернешся від гріха до Ісуса, Бог відверне лють. Оскільки Бог є Бог, а не людина, для тебе все ще є прощення, навіть якщо ти можеш бути по горло загрузлий в беззаконні. Ти маєш справу з Богом, а не з жорстокою людиною і навіть не з просто справедливою людиною. Жодна людина не могла б мати до тебе терпіння: ти б змучив ангела, як ти змучив свого скорботного батька; але Бог довготерпеливий. Прийди і спробуй Його негайно. Сповідайся, повір та відвернися від своєї злої дороги, і ти будеш спасенний.

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен

"Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам!" (Iв.1507)

Зверніть увагу, що ми повинні слухати, як говорить Ісус, якщо сподіваємося, що Він слухатиме, як говоримо ми. Якщо ми не маємо зосередженого вуха до Христа, то й Він не матиме зосередженого вуха до нас. Якою мірою ми слухаємо, такою мірою будемо й почуті.

Більше того, почуте повинно залишатися, жити в нас і перебувати в нашому характері як сила й влада. Ми маємо прийняти істини, яких навчав Ісус, настанови, які Він дав, і рухи Його Духа всередині нас; інакше не матимемо влади біля престолу милості.

Якщо ж слова нашого Господа прийняті й перебувають у нас, яке безмежне поле привілеїв відкривається перед нами! Нам буде дано здійснення нашої волі в молитві, бо ми вже підкорили свою волю наказові Господа. Так виховуються Іллі, щоб тримати ключі Неба й замикати або відмикати хмари. Одна така людина варта тисячі звичайних християн. Чи ми смиренно бажаємо бути заступниками за Церкву і світ та, подібно до Лютера, мати від Господа те, чого прагнемо? Тоді мусимо схилити своє вухо до голосу Улюбленого, зберігати Його слова й ретельно їм коритися. Хто хоче молитися дієво, той повинен "пильно слухати".

ЧЕКОВА КНИЖКА ВІРИ Ч.Г. Сперджен